Підготовка до ЗНО.

                        Підготовка до ЗНО. 

                Складні речення з різними видами зв"язку

Підготовка до ЗНО. Лірика Тараса Шевченка періоду заслання і після повернення з заслання

Підготовка до ЗНО. Лірика Тараса Шевченка періоду заслання і після повернення з заслання

Підготовка до ЗНО.

                        Підготовка до ЗНО. 

                                                 Василь Стус

Підготовка до ЗНО.

                       Підготовка до ЗНО. 

Розрізнення сполучників і сполучних слів

Підготовка до ЗНО. Пунктуація української мови,або кілька порад...

Підготовка до ЗНО. Пунктуація української мови,або кілька порад...

                      

Підготовка до ЗНО. Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Підготовка до ЗНО. Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Підготовка до ЗНО.

                 Підготовка до ЗНО.

Українська література. 11 клас.Василь Голобородько

Фразеологізми

Словник найуживаніших фразеологізмів. Їх значення та походження

·         Авгієві стайні (конюшні, стойла) — надзвичайна запущеність, бруд, безлад.
У Давній Греції був цар Авгій, який любив коней, їх у його стайнях було понад три тисячі. Ці стайні майже тридцять років ніхто не чистив, тому вони під саму стелю заросли гноєм. Почистити ці стайні взявся Геракл (у римлян — Геркулес). Однак Геракл був не тільки дужим, а й розумним: він пустив річку крізь ворота стаєнь, і бурхливий потік вимив звідти весь бруд.

·         Альма-матер — місце, де здобувають освіту та виховання.
У буквальному перекладі з латини “альма-матер” означає “мати-годувальниця”. У середньовіччі студенти так називали свій навчальний заклад.

·         Антей – особа, яка має надзвичайну фізичну силу; сила, яка дає людині зв'язок з рідною землею, з батьківщиною.
Фразеологізмом є ім’я персонажа грецької міфології Антея — сина Посейдона (бога моря) та Геї (богині землі). Сили йому надавала земля-мати, стоячи на якій він перемагав усіх. Гераклові вдалося вбити Антея, лише піднявши його в повітря.

·         Аріаднина нитка; нитка Аріадни – те, що дає правильний напрямок, допомагає знайти правильний вихід з якоїсь ситуації.
За давньогрецькою міфологією, Аріадна, донька критського царя Міноса, допомогла афінському царю Тезею вибратися з лабіринтів Мінотавра за допомогою клубка ниток.

·         Ахіллесова п’ята – будь-яке слабке, вразливе місце в людини.
За давньогрецькою легендою, морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина Ахілла безсмертним і невразливим для ворожих стріл, скупала його у водах священної річки Стікс. Але при цьому вона тримала Ахіллеса за п'яту, якої не торкнулися води Стікса. Ахіллес виріс і став непереможним воїном. Однак в одному з боїв стріла, спрямована рукою бога Аполлона, вразила його в п’яту, після чого герой загинув.

·         Байдики бити - нічого не робити, нічим не займатися.
У давнину ложки, чашки та інший посуд виготовляли з дерева. Щоб вирізати ложку, треба було відколоти від колоди цурку - байдик. Заготовляти байдики доручалося підмайстрам: це було легка, дріб'язкова справа, що не вимагає особливого уміння. Менш поширена версія про нічних сторожів. Вони обходили територію, яку охороняли, і стукали в дерев'яні чурбаки – байдики. Робота ця була проста та не вимагала особливих вмінь.

·         Бальзаківський вік – вік жінки від 30 до 40 років.
Цей вислів набув поширення після виходу роману Оноре де Бальзака "Тридцятилітня жінка". Нині так жартівливо характеризують жінок у віці 30—40 років.

·         Берегти як зіницю ока – пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь або кого-небудь.
Таке порівняння пов’язане з особливою цінністю органу зору, адже ушкодження зіниці призводить до незворотної втрати зору. Вислів неодноразово трапляється в Біблії, наприклад, у Книзі притч Соломона: "Збережи заповіді мої — і будеш живий; і вчення моє — як зіницю очей твоїх".

·         Біла ворона – люди, які своєю поведінкою, зовнішнім виглядом не схожі на загальну масу; рідкісне явище.
Вислів із 7-ї сатири давньоримського поета І-II ст, н. е. Ювенала: "Тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон". Білі ворони – альбіноси – дуже рідко зустрічаються в природі, тому й виникло таке порівняння.

·         Блудний син – людина, що розкаялася у своїх гріхах.
У євангельській притчі розповідається про блудного сина, який, живучи розпусно, розтратив на чужині все, що мав. Убогий, голодний і хворий повернувся він на батьківщину. З радістю зустрів його батько, наказав принести синові найкращий одяг і прикраси, влаштувати бенкет на честь його повернення в лоно родини.

·         Бочка Діогена – аскетичне, дуже невибагливе житло.
Багато легенд існує про давньогрецького філософа Діогена, який жив у IV ст. до н. е. Він усім доводив зневагу до побуту, задовольняючись лише найнеобхіднішим. За переказами, Діоген жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю.

·         Буря в склянці води – велике хвилювання з незначного приводу; дрібні події, які штучно роздуваються.
Першоджерело цієї фрази — латинська приказка «Excitare fluctus in simpulo» («Підняти бурю в ковші»).

·         Бути на сьомому небі – радіти, відчувати надзвичайне задоволення.
Письмово цей вислів уперше зафіксував давньогрецький філософ Арістотель. Він висловив нову для того часу думку: небо — це сім непорушних кришталевих півкуль, ніби вкладених одна в одну. До кожної небесної "сфери" прикріплені зірки й планети. Сьоме небо — найвище. Отже, уявляти себе на сьомому небі — те саме, що бути на вершині щастя.

·         Бути чи не бути – найважливіше питання, питання життя і смерті.
Слова з монологу Гамлета, героя трагедії "Гамлет, принц Датський" (1601) англійського драматурга В. Шекспіра.

·         Видно пана по халявах – уживають, коли хочуть поглузувати з того, хто виявляє своє чванство, хвалькуватість.
Раніше чоботи звичайно були кольорові (жовті й червоні) і чорні. Заможні люди носили кольорові. Той, хто хотів виділитися серед бідняків, але вдосталь грошей не мав, справляв собі чоботи двох кольорів. Коли дорогі чоботи зношувались, до кольорової халяви пришивали чорну нижню частину, яку називали пришвою. Такі чоботи продавалися дешевше від нових жовтих чи червоних.

·         Вийти сухим із води – знайти вихід із складної ситуації, уникнути заслуженого покарання, осуду.
У давнину в багатьох народів існував звичай звинуваченого в злочині чи відьомстві випробовувати водою – підозрюваного кидали в річку чи озеро. Якщо він не тонув, тобто вода його не приймала, його вважали злочинцем і судили. Якщо ж тонув, то вірили, що ця людина не винна у злочині, її обмовлено, отже, вона марно загинула. Про того, кому поталанило уникнути смерті, говорили, що він вийшов сухим із води.

·         Випити чашу до дна – йти до кінця у якійсь важкій справі, перетерпіти усі неприємності.
Вислів походить з Біблії: "Устань, Єрусалиме, ти, що з руки господньої випив чашу гніву його, вихилив до дна чашу оп'яніння, осушив її". Образ чаші страждання зустрічається також у Євангелії.

·         Випустити джина (духа) з пляшки – несподіванка (найчастіше неприємна), причиною якої була наша ж необережність.
Вислів з "Казки про рибалку" ("Тисяча і одна ніч"), яку Шагразада розповідала перському цареві. У ній йшлося про те, як одного разу чоловік витягнув з моря пляшку. Коли він зірвав ножем корок, із пляшки несподівано вийшов дим, який зробився джином (духом).

·         Від великого до смішного один крок – Першоджерелом цього виразу є слова французького письменника Ж.-Ф. Мармонтеля (1723-1799): "Взагалі усе смішне стикається з великим". Цю фразу часто повторював Наполеон під час відступу з Росії в грудні 1812 р. французькому послу у Варшаві де Прадту, про що останній згадує у своїй книзі. Біограф Наполеона де Ремюза в своїх мемуарах свідчить, що цю фразу Наполеон промовляв і раніше.

·         Відкладати в довгий ящик – відкладати якесь питання на невизначений термін.
Вислів виник, коли біля палацу московського царя був поставлений великий довгий ящик для прохань, в який люди писали і кидали свої чолобитні (прохання). Царська канцелярія не поспішала з розглядом справ простого народу. Отже, прохачі часто не отримували відповіді на свої прохання, або ж занадто довго мусили чекати.

·         Відмивати гроші – "очищення" майна, яке бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження.
Вираз прийшов із США на початку XX століття. Відомому гангстеру Аль Капоне було важко витрачати здобуті незаконним шляхом гроші, адже він постійно був під пильною увагою спецслужб. Для того, щоб була можливість спокійно витрачати ці гроші і не попастися поліції, Капоне створив величезну мережу пралень, в яких були дуже низькі ціни, тому поліції було складно відстежити реальну кількість клієнтів. Завдяки цьому у Капоне з'явилася можливість вказувати будь-які доходи від пралень. Кількість пралень з того часу залишилася величезною, ціни на їхні послуги низькі й досі, тому в США прийнято білизну прати не вдома, а в пральнях.

·         Вмивати (умивати) руки – ухилятися від відповідальності.
В обрядах багатьох східних народів існував ритуал обмивання рук. Люди мили руки, щоб очиститися від гріха. Згодом ця дія стала символізувати невинуватість людини: у суді звинувачений умивав руки, стверджуючи цим, що до злочину він не причетний, його руки чисті. Про цей звичай згадано в Євангелії. Пілат, віддаючи Ісуса на розправу, умив руки і сказав: "Не винен я у крові праведника цього".

·         Вовк в овечій шкурі – зла людина, що приховує свої підступні наміри під маскою порядності.
Уперше вислів зафіксовано у Євангелії, де Христос мовить: "Стережіться лжепророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині — хижі вовки".

·         Вогонь, вода та мідні труби – людина, якій випало на долю багато труднощів та важких випробувань.
Вислів сходить до стародавнього міфологічного осмислення вогню і води як стихій, котрі очищають і випробовують людину. Вогонь і вода - це "фізичні" випробування (волі, сміливості, мужності тощо). Мідні труби – це духовий оркестр, фанфари, що супроводжують людину яка здобула славу та популярність, – тобто випробування славою, яке не всі витримують.

·         Водити за носа – обманювати, обдурювати.
Раніше вистави з ведмедями влаштовували переважно цигани. Щоб приборкати і підкорити цю могутню небезпечну тварину, ведмедя водили за кільце, вставлене в ніс. Ведмідь виступав, а цигани брали гроші. Виходило, що гроші цигани заробляли обманюючи, бо самі нічого не робили.

·         Водою не розіллєш (нерозлийвода) – дружні, нерозлучні люди.
Цей фразеологізм упродовж свого існування змінив своє значення на протилежне. У давнину єдиним безпечним способом розняти биків, які билися, було розлити їх холодною водою. Так само доводилося чинити з людьми та собаками, які не реагували на інші засоби. Проте з часом ідея нездоланної агресії за аналогією змінилася поняттям нерозривної близькості.

·         Восьме чудо світу – найбільш видатне творіння архітектури або найдивовижніші прояви природної досконалості.
Приблизно в III столітті до н. е. сформувався класичний список з семи чудес світу: єгипетські піраміди, сади Семіраміди, мавзолей у Галікарнасі, храм богині Артеміди в Ефесі, Колос Родоський (статуя бога сонця), статуя Зевса, маяк на острові Фарос. Ці архітектурні споруди вважали чудесами через їхню велич, масштабність і мистецьку цінність. Тепер, коли хочуть щось звеличити, вирізнити з-поміж інших, його називають восьмим чудом світу.

·         Воювати з вітряками – безрезультатно боротися з перешкодами; займатися безнадійною справою.
Походження фразеологізму пов’язане з безсмертним твором іспанського письменника Мігеля Сервантеса "Дон Кіхот". Головний герой підстаркуватий дворянин, начитавшись старовинних романів, уявив себе мандрівним лицарем. В одній із подорожей він побачив вітряки, яких прийняв за велетнів, і почав із ними битися. Його двобій був справою марною та безглуздою.

·         Все ж вона крутиться! — вживають, коли йдеться про впевненість у своїй правоті.
Понад чотириста років тому італійський астроном Галілео Галілей довів правильність твердження Миколи Коперника про те, що Земля рухається навколо Сонця. За цю ідею інквізитори його схопили і на суді змусили відректися від неї. Та, вийшовши із зали суду, за переказами, Галілей вигукнув: “А все-таки вона крутиться!”

·         Все, або нічого — готовність домогтися бажаного ціною неймовірних зусиль, будь-яких жертв чи навіть життя.
Автор вислову — римський імператор Калігула. Він витрачав великі кошти зі скарбниці на себе. Коли йому дорікнули цим, імператор відповів: “Жити потрібно або в усьому собі відмовляючи, або як Цезар”, що керувався принципом: “Прийшов, побачив, переміг”.

·         Вхопити бога за бороду – досягнення чогось особливого, незвичайного, вимріяного.
У давніх народних уявленнях борода була ознакою мужності, втіленням великої сили, росту, плодючості. А ще, вхопивши чоловіка за бороду, можна його контролювати, примушувати виконувати свої бажання.

·         Глуха тетеря – людина, яка дуже зайнята справами і не чує, що до неї звертаються.
Цей вислів пов’язаний із лісовим птахом тетеруком (у народі — тетеря), який опинився під загрозою знищення через полювання. Найвразливішим тетерук стає у шлюбний період. Під час виконання шлюбної пісні особлива складка у його вусі набухає кров’ю, і в момент, коли птах розтуляє дзьоб, він нічого не бачить і не чує, навіть пострілу рушниці. З цієї ж причини отримав свою назву й інший птах, подібний до тетерука, — глухар.

·         Гордіїв вузол – заплутана справа; розрубати гордіїв вузол – розв'язувати складне, заплутане питання швидко і несподіваним способом.
За легендою, наведеною старогрецьким істориком Плутархом (І-II ст. н. е.), фрігійці, послухавши поради оракула, обрали царем першого, хто зустрівся їм з возом біля храму Зевса. Це був простий хлібороб Гордій. У пам'ять про своє несподіване звеличення Гордій поставив у храмі Зевса цей віз, прив'язавши ярмо до нього дуже заплутаним вузлом. Цей вузол ніхто не міг розв’язати. А за пророцтвом оракула, той, хто розв’яже вузол, стане володарем усієї Азії. Олександр Македонський розрубав цей вузол мечем і згодом завоював Азію.

·         Гра не варта свічок – невідповідність кінцевого результату витраченим коштам.
У старі часи, до винаходу електрики, картярі збиралися для гри вечорами при свічках. Інколи зроблені ставки і виграш переможця були настільки малі, що не варті були навіть свічок, які горіли під час гри. У подібних випадках ще кажуть, що шкурка вичинки не варта.

·         Гріш ціна, ціна — мідний гріш – нічого не вартий, нікуди не годиться, не має жодної цінності.
За історію грошових відносин на території України існувало чимало грошових одиниць, які мали різні назви та номінали. Слово "гроші" запозичене з польської в часи середньовіччя для називання дрібної розмінної монети. Велику срібну монету ділили на шматочки — гроші́. Сума гроша́ мізерна, дорівнювала пів копійки.

·         Гро́ші не пахнуть – не надто чисте джерело прибутку, яке неважливе для того, хто за цим прибутком женеться.
Цей вираз походить зі Стародавнього Риму. Син римського імператора Веспасіана якось дорікнув батьку в тому, що той ввів податок на громадські туалети. Веспасіан показав синові гро́ші, які надійшли в скарбницю від цього податку, і запитав, чи пахнуть вони. Син понюхав і дав негативну відповідь.

·         Дихає на ладан – хвороблива людина; пристрій та техніка, що погано працюють.
Християнський звичай вимагав, щоб хворих перед смертю сповідували священики, причащали їх і кадили ладаном. Ладаном називають особливе церковне масло, яке готують з соку смолистих дерев; має сильний характерний запах.

·         Дідька лисого, чорта лисого – рішуче заперечення чогось; незгода з ким-небудь.
Дідьки — міфічні істоти, добрі або злі духи. За давньою українською легендою, колись ангели, що хотіли поставити себе нарівні з Богом, були покарані та скинуті з небес на землю. Ті, що впали на людське житло, стали хатніми дідьками — домовиками, на воду — водяниками, у ліс — лісовиками тощо. У народі їх вважали лисими. Донині збереглися вислови: "лисий біс", "лиса гора", "лисий чорт" та ін.

·         До перших півнів – до півночі.
До того, як механічні годинники стали загальнодоступними, нічним часоміром був півень. Упродовж ночі півні співають тричі: вперше — опівночі, вдруге — перед зорею, втретє — на світанку. Тому, щоб визначити пору ночі, казали: перші, другі і треті півні.

·         Добрими намірами вимощена дорога в пекло – вживають тоді, коли мають намір зробити щось, беруть на себе зобов’язання, які можуть не виконати.
Англійський письменник Вальтер Скотт у романі "Ламермурська наречена" приписав цей вираз богослову Джоржу Герберту, який в одній із книг писав: "Пекло повне добрих намірів і бажань". Значення цього виразу в тому, що від добрих намірів до добрих справ іще далеко, і людей, які мають добрі наміри, але не здійснюють їх, не можна вважати праведниками, тому вони потрапляють не в рай, а в пекло.

·         Егіда, перебувати (відбуватись) під егідою – бути під чиїмось захистом, заступництвом, патронатом.
Походить вислів із грецької міфології. Егіда — щит верховного бога Зевса, викутий Гефестом. У центрі егіди була зображена голова Медузи Горгони. Згодом цей щит став атрибутом богині мудрості Афіни і символом її заступницької зверхності над богами й людьми. У виняткових випадках цей щит міг носити також Аполлон.

·         Ельдорадо – край казкових чудес, омріяна мета.
Назва Еl Dогаdо перекладається з іспанської як "золотий". Це неіснуюча легендарна країна, яку шукали з XVI ст. на території Латинської Америки європейські завойовники. Ця країна нібито була багата золотом і діамантами.

·         Жити на широку ногу – жити розкішно, багато, без жодних обмежень або на найвищому сучасному рівні.
У XIV ст. в Західній Європі майновий стан людини визначався за довжиною черевика. Дворяни носили черевики завдовжки півтора фута (фут — міра довжини), барони — два фути, а князі — два з половиною фути. Тобто багатії та аристократи носили взуття "на велику ногу". Пізніше, замість "жити на велику ногу", стали вживати фразеологізм "жити на широку ногу".

·         За сімома замками (печатями) – щось далеке, неприступне, неможливе для користування.
Вираз походить з Біблії, де так названо таємничу книгу, яку "ніхто не міг, ні на небі, ні на землі, ні під землею, розкрити, щоб подивитися в неї". Книга була за сімома печатками. У давнину на важливі документи накладали декілька печаток. А було їх сім тому, що це число вважали магічним – люди сподівалися зберегти таємницю за допомогою надприродних сил.

·         За царя Гороха – дуже давно, за незапам’ятних часів.
В одній карпатській легенді розповідається, що на горі Городищі жив колись цар Горох, який володів великим замком-палацом, але дні й ночі проводив у льосі, бо мав лихі очі. Як гляне — людина помирає, будинок руйнується… Надвір його виводили із зав’язаними очима. А коли він захотів побачити світ на власні очі, йому відрубали голову. Місто, в якому жив цар Горох, пішло під землю, а на його місці утворилася трясовина. Жодних історичних підтверджень, що цар Горох колись існував, немає.

·         Заварити кашу – затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками.
Слово каша колись було багатозначним і, окрім страви, позначало ще й велике зібрання людей: весілля, толоку, свято з нагоди хрестин тощо. Згодом ним стали називати метушню, плутанину, безлад.

·         Залишитися з носом – зазнати поразки, невдачі, програти, оступитися, нічого не добившись.
У минулому за царизму було досить поширене хабарництво. Ні в установах, ні в суді не можна було отримати позитивне рішення без підношення чи подарунка. Звичайно, словом хабар ці дари не називалися. Їх ввічливо іменували принесенням або носом, від слова носити. Якщо суддя чи дяк брали ніс, то можна було бути впевненим, що справа сприятливо вирішиться. У разі відмови, а це могло статися, якщо дар здавався чиновнику маленьким або ж уже було прийняте підношення від іншої сторони, прохач ішов зі своїм носом геть. У цьому випадку надії на успіх не було.

·         Зарити талант у землю – не використати наявних можливостей; загубити обдаровання.
Євангельська притча розповідає про раба, який, одержавши від свого пана срібну монету (талант), закопав її в землю замість того, щоб пустити в обіг і одержати прибуток.

·         Зарубати на носі – запам’ятати, добре засвоїти раз і назавжди.
У давнину неписьменні люди носили із собою дощечки, на яких зарубками робили різні позначки, тобто нагадування про щось. Ці дощечки називали носами, бо їх носили.

·         Заткнути за пояс – значить перевершити кого-небудь у чомусь.
У часи Київської Русі ходити без пояса і чоловікам, і жінкам вважалося великим гріхом. Під час хрещення православне немовля підперезували. Пояс ніби ділив людське тіло на дві половини: верхню, що є вмістилищем душі, та нижню — нечисту, земну. Жодна мати не випускала дитину на вулицю непідперезаною через страх зурочення. Того, хто ходив підперезаним, вважали фізично і духовно сильним, майстром своєї справи. Тому він невмілих, слабких, легкодухих міг заткнути за пояс.

·         Зігнутися (зігнутий) в три погибелі – дуже низько нахилений; дуже перегнути своє тіло, скорчитися.
За однією з версій слова гинути й гнути споріднені. Мовляв, коли людина помирає через поранення в живіт, то вона може зігнутися, схопившись за поранене місце, відповідно, зігнутий у три погибелі — зігнутий так, як згинається перед смертю людина, поранена в живіт.

·         Злоба дня – інтерес сьогоднішнього дня; те, що хвилює широкий загал.
Вираз походить з тексту Євангелія: "Довлеет дневи злоба его", що означає: "Вистачає для кожного дня своєї турботи".

·         Знати на зубок – дуже добре знати, глибоко засвоїти, вивчити напам’ять.
У народі існував звичай перевіряти на зуб (кусати) монети та інші вироби з золота. Золото і срібло м'які метали і тому, якщо вони були справжні, то обов'язково залишалася мітка від зуба.

·         Знати, де раки зимують – вміння знаходити безпомилкове рішення, найвигідніший вихід зі становища; бути хитрим, спритним.
Про зимівлю раків достеменно відомо мало. За однією версією, раки виривають у піску або камінні глибокі нори, в яких сплять усю зиму, тому знайти їх важко. За іншою — вони лазять по дну і навіть нерідко розмножуються.

·         Золота молодь – багата молодь, що розтринькує гроші, марнує життя.
Так називали паризьку контрреволюційну молодь, що групувалася після 9 Термідора (1794) навколо Фрерона, одного з вождів термідоріанської реакції. Очолювана Фрероном "золота молодь" переслідувала останніх монтаньярів. Назва виникла в якобінських колах. Потім вона була забута, але після 1824 р., завдяки історичним працям Міньє, Тьєра, Тібодо і Прюдомма, політичний смисл цього виразу втратився.

·         Золота середина – характеристика вчинку людини, яка уникає крайнощів і рішучих дій.
Походить цей вислів з другої книги "Од" римського поета Горація.

·         Золотий телець (теля) – багатство; збагачення як єдина мета життя.
За біблійною легендою, золотий телець – ідол, якому поклонялися іудейські племена.

·         Зустріч за круглим столом – зустріч на рівних правах, умова для обговорення чогось, переговори з приводу чогось.
Коріння цього фразеологізму сягає в глибину історії на півтори тисячі років. За легендою, батько британського короля Артура створив лицарський орден Круглого Стола, до якого належали дванадцять найшляхетніших і найхоробріших лицарів. На радах і бенкетах вони сиділи за круглим столом, причому на кожній зустрічі лицарі пересувалися на одне місце за годинниковою стрілкою, щоб не склалося думки, ніби комусь король виявляє більше або менше шани. Кругла форма стола означала рівноправність, незалежність тих, хто за ним сидів.

·         І слід прохолов – пройшло багато часу чи хтось кудись зник.
Мисливці розпізнають звірів чи птахів, дивлячись на сліди (іти по слідах, тримати слід, по гарячих слідах, по свіжих слідах). Фразеологізм «і слід прохолов» означає, що минуло багато часу, відколи пробіг звір.

·         Іронія долі – безглуздий, непередбачуваний, небажаний збіг обставин; насмішка долі.
За народними уявленнями, доля — це добрий дух, який захищає людину, приносить щастя та багатство. Та якщо людина ледача або зла, то доля її покидає. У тяжку хвилину людина на рівні інтуїції може відчути долю, яка їй приходить на допомогу. Інколи доля робить зовсім непередбачувані повороти, щоб поставити людину на визначений шлях. Від долі не можна ні втекти, ні сховатися. Проте існує і злий дух — недоля. Коли людина не ладить із долею, слід чекати недолю.

·         Їхати зайцем – їхати без квитка і боятися бути пійманим, викритим.
Цей вислів народився у Франції. Колись французькі візники називали кроликами товари і пасажирів, яких перевозили таємно від господарів. Коли вони казали "покласти кролика", це означало прийняти безквиткового пасажира або перевезти незаконний товар.

·         Канути в Лету – піти в небуття, зникнути назавжди, пропасти безслідно.
У грецькій міфології Лета — містична річка забуття, що текла в підземному царстві Аїда (у римлян Плутон). Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі.

·         Карт-бланш – чистий бланк, аркуш паперу, вже підписаний людиною і надає право іншій особі заповнити цей лист текстом на свій розсуд.
Перекладається з французької мови як біла (порожня) картка, яка дає необмежені повноваження, повну свободу для проведення будь-яких дій від імені довірителя довіреній особі.

·         Козел відпущення, козел (цап) офірний, цап-відбувайло – людина, на яку постійно звалюють чужу провину, яка незаслужено несе відповідальність за гріхи інших.
У давніх євреїв існував особливий обряд. У день відпущення гріхів брали двох козлів і, кинувши жереб, одного з них кололи, приносячи в жертву Богові. А другого, провівши над ним певну церемонію, що означала покладання на нього всіх гріхів єврейського народу, відводили в пустелю для відпущення гріхів.

·         Коло́с на глиняних ногах – щось величне, що має неміцну, хитку основу.
Слово "колос" походить з грецької мови і означає "статуя". Спочатку колосом називали будь-яку статую, а з появою Колоса Родоського (одного із семи чудес світу — величезної статуї Геліоса, що стояла над протокою на острові Родос) — тільки статуї великих розмірів. Закінчені глиняні деталі скульптури ховали під бронзовою оболонкою. Для того часу споруда була великою і величною. Однак глиняна основа зрештою не витримала, і під час землетрусу статуя впала.

·         Комар носа не підточить – уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.
Цей фразеологізм є у всіх слов’янських мовах. Спочатку під фразою "комар носа не підточить" розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як ніс комара.

·         Крапля камінь точить – означає, що навіть найскладнішу проблему можна розв’язати, якщо ненастанно докладати зусиль, навіть незначних.
Вислів приписують багатьом відомим поетам і вченим, зокрема й Овідію: "Крапля точить камінь не силою, а частим падінням". Справді, якщо вода навіть по краплі впродовж тривалого часу падає на твердий камінь, то поступово його поверхня шліфується, а згодом з’являється заглибина.

·         Краще пізно, ніж ніколи – схвалення дій людини, яка зробила, хоч із запізненням, важливу, необхідну благородну справу.
Автором фразеологізму є давньоримський історик Тит Лівій, який використав його у своїй великій праці "Римська історія заснування міста". Над нею Тит Лівій працював майже сорок років, а складався твір зі ста сорока двох книг.

·         Крилате слово (вислів) – влучний вираз, афоризм, популярна цитата.
Вираз належить давньогрецькому поету Гомеру. В його поемах "Іліада" та "Одіссея" повторюється декілька разів. Гомер називав слова "крилатими" тому, що вони ніби перелітають з уст того, хто говорить, у вуха того, хто слухає.

·         Крокодилячі сльози – нещире, лицемірного співчуття.
Вираз ґрунтується на старовинному повір'ї, начебто крокодил, перед тим як з'їсти свою жертву, плаче. Біологічно на тілі у крокодилів немає потових залоз, рідина виходить через залози, розміщені біля очей, що й стало причиною виникнення міфу. Секрет залоз також виводить надлишок солей з організму крокодилів.

·         Курям на сміх – викликати глузування, неперевершена дурниця.
Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших свійських птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею, що й відображено у прислів’ї: "Кому що, а курці — просо". А коли людина зробить щось таке, що з неї й кури сміються, то це вже буде неперевершена дурниця.

·         Лавровий вінок отримати (одягти) – здобути перемогу і славу.
В античній Греції лаврове дерево вважали символом бога Аполлона, покровителя мистецтва. Переможців на змаганнях (музичних чи поетичних) нагороджували вінком із лаврових гілок, від чого й пішло слово лавреат (лауреат). Такий звичай зберігся і до нашого часу.

·         Левова частка – найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.
В одному з творів давньогрецького байкаря Езопа Лев сказав: "Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить". Так він забрав собі всю здобич.

·         Легше верблюдові пройти крізь вушко голки (продовження – ніж багатому ввійти в царство небесне) – надто важко, майже неможливо.
Вислів належить Ісусу Христу, однак саме походження вислову неоднозначне. За однією з версій, верблюд — це товстий канат, виплетений з верблюжої шерсті, його справді неможливо втягнути в голку. За іншою — вушком голки жителі Єрусалима називали одні з міських воріт, які були надто низькі й вузькі, щоб пропустити караван верблюдів. Широковживаною стала перша частина вислову.

·         Луснути від злості – дуже розсердитися.
Походження фразеологізму пов’язане з давньогрецьким богом лихослів’я і глузування Момом. Він ганив богів, коли ті давали людям дари, порадив Зевсові затіяти Троянську війну, щоб зменшити тягар землі. Саме Мом луснув від злості, бо не зміг у жодній з богинь знайти хоч якісь вади.

·         Манна небесна – несподіване життєве благо; щось бажане і легкодоступне, що можна отримати, не докладаючи жодних зусиль.
Біблія розповідає, що після визволення з полону пророк Мойсей вів юдеїв у землю обітовану протягом сорока років. Він добував людям воду зі скелі, а їли люди манну, яка щоранку падала з неба. Дослідники припускають, що цією манною був їстівний лишайник, який давньоєврейською мовою називають "манн". Плоди цього лишайника — дрібні білі кульки, схожі на крупу.

·         Медовий місяць – перші тижні шлюбу; початкова пора явища, та фаза, яка ще не викликала розчарування, незадоволення.
У романі «Задиг, або Доля» французький письменник Вольтер писав, що перший шлюбний місяць медовий, а другий — полиновий.

·         Мертві душі – люди, фіктивно десь зараховані, а також люди "мертві духом".
Вислів належить Миколі Гоголю, в однойменному творі якого головний герой Чичиков скуповує в поміщиків "мертві душі" — померлих селян, які за документами вважаються живими. Та насправді цей вислів алегоричний, бо істинно мертвими душами є самі поміщики, які погрузли в захланності і бездуховності.

·         Мідний лоб – дуже розумний, мудрий, здібний.
За українською міфологією, Мідний Лоб (Лісове Чудо) — істота, яка живе в лісових нетрях; заступник мисливців. У казках часто виступає як дарувальник: дарує героєві хустинку-самобранку, чарівні пір’їнки, гуслі, а також силу, живу воду та ін.; досить про нього згадати або назвати, щоб сам з’явився. Етнографи припускають, що цей персонаж є сторожем скарбів. Жодного зв’язку з металами він не має: мідний — синонім жовтого. Є казки, у яких це лісове чудовисько золоте. Від його дотику в царевича золотіло волосся. Вважається, що вислів "мідний лоб" походить із Біблії. У Старому Завіті у книзі пророка Ісаї про язичників сказано так: "А що знав я, що ти впертий, що твоя шия — залізна палиця, що лоб твій мідяний".

·         Між двох вогнів – становище, коли небезпека загрожує з обох боків.
Фразеологізм виник у часи татаро-монгольського поневолення, яке тривало на українській землі більше двохсот років (XIII—XIV ст.). Перед зустріччю з ординським ханом князі повинні були пройти крізь вогонь, щоб очиститись і освятитись. Для цього їх проводили між двома багаттями. За свідченням літописців, 1246 р. у ставці хана Батия скарали князя Михайла Чернігівського, який не захотів пройти цей обряд.

·         Місце під сонцем – гуманістичне значення — право на існування; політичне — боротьба за перерозподіл світу.
За свідченням дослідників, цей вислів зустрічається вже у Блеза Паскаля (1623-1662), хоч, можливо, авторство і не належить йому. Паскаль пише: "Ця собака моя, – говорили ці бідні діти, – це моє місце під сонцем; ось початок і образ захоплення всієї землі". У значенні право на існування цей вислів вживається у Беранже і Бальзака.

·         Мовчання – знак згоди – вживають переважно у прямому значенні.
Вислів походить з комедії "Євнух" римського драматурга Теренція (ІІ ст. до н. е.): "Хто мовчить, той достатньо схвалює". Подібні вислови зустрічаються також у старогрецьких трагіків V ст. до н. е. Софокла і Евріпіда, у римського філософа Сенеки (І ст. н. е.) та в інших авторів.

·         Мокрий як хлющ – мокрий як сам дощ, злива.
Хлющ — струмінь дощу. Хлющати — означає лити, текти, стікати з когось чи чогось. Фразеологізм стверджує очевидну річ – бути дуже мокрим.

·         Моя хата скраю(продовження – я нічого не знаю) – нічого не чув, не бачив, не знаю, не хочу знати, це мене не стосується, це не моя справа; через байдужість не бажати втручатися у щось, бути причетним до чогось.
Колись цей фразеологізм, як і багато інших виразів, мав пряме значення. Усі важливі події в селі чи місті відбувалися в центрі, на площі. А той, хто жив на околиці, довідувався про все останнім, адже ні телебачення, ні радіо, ні преси тоді ще не було.

·         На всі руки майстер – це людина, яка багато вміє, вправна, тямуща.
Вислів належить до професійних фразеологізмів, оскільки виник у мовленні представників певної професії. Він з’явився у середовищі майстрів, які шили рукавиці. Майстрами на всі руки називали умільців, які могли зробити рукавиці на будь-яку руку.

·         На злодієві і шапка горить – використовують, бажаючи показати, що людина, яка вчинила будь-який непорядний вчинок, неодмінно себе чимось видасть.
В одній зі слов'янських бувальщин розповідається, як одного разу на базарі обікрали багатого і впливового городянина, злодія зловити не змогли, але перекрили всі виходи з ринку. Потім позвали місцевого чаклуна, щоб той знайшов у натовпі злодія. Прийшов чарівник і на очах здивованої публіки провів магічний ритуал, після закінчення якого гучно сказав, що на злодієві шапка загорілася. Злякавшись, злодюжка схопився за шапку, чим себе і видав.

·         На лобі написано – все зрозуміло.
Вислів виник зі звичаю таврувати чоло (лоб) злочинців розпеченим залізним клеймом. Так у давнину карали злодіїв і селян, які тікали від жорстоких панів та були спіймані. Глибокі шрами від тавра залишалися на все життя: у нещасних справді завжди на лобі було написане їхнє минуле.

·         На халяву – дешево, даром, за чужий рахунок.
Халявою наші предки називали верхню частину чобота. Зазвичай нижня частина чобота зношувалася набагато швидше, ніж верхня. Тому для економії підприємливі чоботарі пришивали до халяви нову нижню частину взуття. Чоботи, пришиті на халяву, були набагато дешевше нових.

·         Над (із) розбитим коритом – зазнати краху.
"Казка про рибака та рибку" О. Пушкіна закінчується тим, що вередлива баба, яка вимагала все нових і нових багатств і влади, волею чарівниці – золотої рибки – знову опиняється біля свого старого, розбитого корита – єдиного її "багатства" на початку казки.

·         Народитися в сорочці – пощастило уникнути загибелі чи великої біди; кому таланить у житті.
Інколи діти народжуються, огорнені навколоплідною плівкою. Її в народі й називають "сорочкою", яку дає Бог. Люди вірили, що це добрий знак, і Бог оберігатиме таку людину впродовж усього життя. У багатьох мовах є подібні вислови. Чехи кажуть: "народитися в кошульці (сорочці)", а поляки — "народитися в чепку (чепчику)".

·         Народитися під щасливою зіркою – бути успішним у житті, не знати горя.
Астрологи вважають, що доля людини залежить від того, під якою зіркою вона народилася. Складаючи гороскопи (особливі таблиці розташування зірок на небі), вони нібито передбачають події в житті окремих людей і всього світу. Одні зірки астрологи називають "щасливими", інші "нещасливими".

·         Нашого полку прибуло – означає, що група однодумців збільшилася.
Колись слово "полк" мало не тільки військовий зміст, а й мирний. Означало воно "рід", "народ" або "натовп". Мирним став і фразеологізм. У народній грі-пісні "А ми просо сіяли", яка з’явилася ще в дохристиянські часи, хлопці й дівчата ставали в два ряди (полки) і співали: "А нашого полку прибуде, прибуде".

·         Не ликом шитий — здібний, кмітливий, сміливий, сильний, досвідчений.
Колись прості люди носили взуття, сплетене з лика — внутрішньої частини липової кори. Називалося воно личаками. Із лика плели кошики та інші вироби. Кожен селянин умів, якщо не плести, то принаймні лагодити личаки. Із ликом пов’язані й інші фразеологізми: надерти лика — бити, карати, розправлятися або жорстоко оббирати, експлуатувати; як з гречки лико — погано, незграбно; лика не в’яже – (про п’яного) неспроможний нормально, зрозуміло говорити.

·         Не лишити каменя на камені – повністю знищити все, зруйнувати дощенту, дотла.
Це фраза з Євангелія. Ісус Христос, оглядаючи Єрусалим, сказав своїм учням: "Надійдуть такі дні, коли з того, що бачите ви, не зостанеться і каменя на камені, який зруйнується".

·         Не можна двічі увійти в ту саму річку – нічого повернути не можна, так буває лише раз, таким вдалим/невдалим, як це, інше вже не буде.
Вислів належить одному з основоположників діалектики грецькому філософу-матеріалісту Гераклітові з Ефеса (близько 530-470 до н. е.).

·         Ні кола, ні двора – не мати ніякого господарства.
Давні слов’яни колом називали землю, бо її огороджували кілками. На коли ділили луги, сінокоси. Та деякі дослідники стверджують, що у фразеологізмі "ні кола ні двора" кіл — це кілок для огорожі. Він став символом злиднів і бідності. У людини, в якої не було огорожі, навіть кілка для неї, отже, не було й двору, який потрібно огороджувати.

·         Ні пуху, ні пера – побажання школяру або студенту перед іспитом.
Цей вислів виник в середовищі мисливців і був утворений на забобонному уявленні про те, що при прямому побажанні (і пуху, і пера) результати полювання можна наврочити. Перо в мові мисливців означає птах, пух - звірі. У відповідь, теж щоб не наврочити, зазвичай відповідали у такому ж дусі: «До біса!». Це вселяло впевненість, що злі духи, незримо присутні при цьому діалозі, задовольняться і відстануть, та не будуть шкодити під час полювання.

·         Один як палець (перст) – наодинці; без сім'ї, рідних.
Поява вислову пов’язана із давнім способом рахувати на пальцях (до цього часу існує вислів "на пальцях перелічити"). Спочатку загинали великий палець: він розміщений окремо від інших зімкнутих пальців відкритої долоні і називався перстом. Тому й кажуть: один як палець (перст), коли йдеться про одного, одинокого, самотнього.

·         Останнє китайське попередження – попередження про недопустимість якихось вчинків; нездатність виконати свої обіцянки.
Після Другої світової війни в Китаї йшла громадянська війна між консервативною партією (Гоміндан) і комуністичною партією (КПК). США надавали Гоміндану величезну допомогу і допомагали їй, щоб закріпитися в Азійському регіоні. Тому літаки США почали проводити контрольні польоти над водами Тайванської протоки, навмисно залітаючи в повітряний простір КНР. Китай у відповідь на це виносив порушникам попередження, що в разі нового проникнення в повітряний простір країни буде вживати відповідних заходів. Але нічого не мінялося — літаки США продовжували літати поблизу КНР, яка ніяк на це не реагувала.

·         Ось де собака заритий – головна причина; де захована таємниця.
Є багато пояснень походження цього фразеологізму. Давньогрецький письменник Плутарх в одному зі своїх творів розповів про собачу вірність. Пес, доганяючи господаря, який плив на кораблі, загинув від перевтоми і знесилення. Вдячний хазяїн поховав його на острові Саламін. Могилу героїчного пса, за народними переказами, багато століть показували всім, хто цікавився цією легендою. Деякі німецькі лінгвісти вважають, що цей вислів створено шукачами скарбів, які через страх перед нечистою силою, яка нібито стереже кожен скарб, не наважувалися прямо згадувати про мету своїх пошуків і умовно стали говорити про чорну собаку, маючи на увазі скарб.

·         Передати куті меду – перевищувати що-небудь, норму, міру в чому-небудь.
За давніми українськими звичаями на зимових святках тричі варили кутю. Першу кутю готували на Святвечір, називали багатою, або Колядою, другу — у переддень Василя — щедрою, третю — у переддень Водохреща — голодною. Варили цю страву з найдобірнішої пшениці в глиняному горщику на непочатій (набраній до схід сонця) воді. Готову кутю змішували з медом і маком. Щоб кутя була смачна та поживна, потрібно не перебавити меду. Занадто солодкий смак може зіпсувати головну страву різдвяних свят.

·         Перейти дорогу – стати на заваді у здійсненні чогось.
У давнину, коли вирушали кудись у справі, остерігалися, щоб ніхто не перейшов дорогу з порожніми відрами, бо не пощастить, і навпаки — повні відра віщували успіх. Не можна було переходити дорогу весільній і похоронній процесіям.

·         Перейти Рубікон – зробити незворотний крок, рішучий вчинок, перейти рубіж, межу.
Вираз пов’язаний із життям визначного державного діяча Давнього Риму — Юлія Цезаря. Переходячи з військом через річку Рубікон, що була кордоном між Умбрією і Галлією в 49 р. до н. е., Цезар порушив розпорядження сенату, за яким він не мав права очолювати війська в межах Італії, і розпочав громадянську війну. Перетнувши Рубікон, Цезар переможно рушив до завоювання повної одноосібної влади в Римі.

·         Перемивати кісточки – пліткувати, пересуджувати.
Вислів пов’язаний зі стародавнім обрядом перепоховання. Через кілька років після смерті, щоб очистити душу померлого від гріхів і зняти з неї закляття, останки викопували і перемивали. Такий обряд супроводжувався спогадами про покійника, оцінками його характеру, вчинків, справ тощо.

·         Підкласти свиню – навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів; чинити підлість або діяти підступно проти когось.
Цілком ймовірно, що цей вислів пов'язаний з тим, що деякі народи з релігійних міркувань не їдять свинину. І якщо такій людині непомітно підкладали в їжу свинину, то цим оскверняли її віру.

·         Після дощику в четвер – тобто ніколи.
З давніх-давен люди вірили, що є легкі та важкі дні. Вони пов’язували семиденний тиждень із планетами, кожній із яких відповідав один день тижня. Четвер слов’яни пов’язували із Перуном, богом війни, сонця, весни, родючості, покровителем землеробства. Перун відав дощами та грозами. Щочетверга йому приносили жертву і просили, щоб він послав дощ. Однак дні минали, а на небі не було жодної хмаринки. Так і народився цей іронічний вислів.

·         Показати на двері – вигнати, прогнати когось.
В українській міфології двері символізують межу між світами і слугують оберегом від злих духів. Коли хтось помирав, двері, як і вікна, відчиняли навстіж, щоб душа покійника могла вільно вийти. Якщо в хаті траплялася сварка, господар часто показував на двері і людина повинна була вийти за цю межу.

·         Покласти зуби на полицю – голодувати, недоїдати, мати мало їжі.
Дехто з мовознавців стверджує, що спочатку в цьому звороті йшлося про зуби в інструменті для розчісування пряжі. Їх клали на полицю, коли прясти було нічого. А коли немає роботи, доводиться голодувати. Внаслідок такого смислового перенесення фраза «покласти зуби на полицю» набула сучасного значення. У мові є чимало фразеологічних жартівливих зворотів, пов’язаних із зубами: зуби надворі тримає – улеслива людина, яка любить шкірити (виставляти) зуби у награній усмішці; єдиним зубом треба їсти – ощадна, скупа їжа та ін.

·         Початок кінця – очевидна початкова фаза розвалу, втрати когось чи чогось, занепаду.
Вислів приписують французькому дипломату Талейрану, хоч сам він, почувши це, здивувався. Улітку 1813 року, після декількох поразок наполеонівської армії, престиж імператора Наполеона значно похитнувся. З вуст в уста передавали фразу, що це "початок кінця".

·         Починати з азів – починати з самого початку, з елементарного.
Будь-яку нову справу починають із найпростішого — основи, без якої неможливе просування далі. Вивчення мови теж починають з алфавіту. Аз — перша літера старослов’янської абетки.

·         Пранці б тебе з’їли – побажання зла, хвороби, загибелі.
Пранці — народна узагальнена назва венеричних хвороб. Походженням це слово пов’язане із Францією, оскільки побутувала думка, що венеричні недуги поширилися саме з цієї країни. Приголосного звука [ф] первісно не існувало у фонетичній системі української мови, тому у словах іншомовного походження його замінювали на інші звуки: [п], [х], [т] тощо.

·         Працює як каторжний (як на каторзі) – працювати дуже тяжко, надмірно, багато.
Каторга — покарання за злочин, яке полягає в позбавленні волі, поєднаному з важкими примусовими роботами, а також місце відбування такої кари. Слово "каторга" тюркського походження, що означає "човен". Так називали вантажні чи бойові галери — великі веслові судна. Веслували на них десятки засуджених, яких приковували до палуби на час відбування покарання. Ця робота була вкрай важкою, і нерідко каторжники гинули під палючим сонцем від перевтоми та виснаження.

·         Прикласти руку - взяти участь у чомусь.
Сьогодні, написавши будь-який документ, ми засвідчуємо його достовірність своїм підписом. Проте у давні часи писати вміли не так багато людей і неписьменні, замість підпису, прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис .

·         Пускати (кидати) на вітер – даремно говорити, обіцяти нереальне, не дотримувати слова; не зберігати, не щадити чого-небудь..
Згідно з народним повір’ям вітер має душу і велику силу. Щоб його задобрити, аби не був руйнівним, люди "підгодовували" вітер, тобто приносили жертви: хліб, м’ясо, залишки святкових страв, крупи, борошно тощо. Усе це кидали назустріч вітрові у надії, що той не нашкодить. Із часом погляди змінилися: стали вважати, що все, пущене на вітер, — це легковажне, марно втрачене.

·         П'ята колона - політичний термін: громадяни, які діють в інтересах третіх держав, проти влади своєї країни.
Термін з'явився під час громадянської війни в Іспанії. У жовтні 1936 р. націоналісти готувалися до штурму Мадрида, який тоді контролювали ворожі їм республіканці. Щоб залякати населення столиці, генерал Еміліо Мола, який командував армією франкістів, виступив зі зверненням по радіо. У ньому він оголосив, що окрім наявних в його розпорядженні чотирьох армійських колон за межами міста він має ще й приховану п'яту колону, яка перебуває в самому серці столиці.

·         Робити з мухи слона – занадто перебільшувати що-небудь.
Цей вислів трапляється у "Хвалі мусі" грецького письменника III ст. н. е. Лукіана, який посилається на нього як на загальновідоме прислів’я.

·         Розводити демагогію – пустими, непотрібними розмовами навмисне впливати на почуття людей або дезорганізовувати когось; тонко, цілеспрямовано грати на почуттях.
Демагогами ("вождями народу") у Давній Греції називали політичних діячів демократичного напряму. До влади вони могли прийти тільки шляхом народного голосування, тому всіляко намагалися завоювати довіру виборців, не гребуючи облудними обіцянками і лозунгами, навмисним перекрученням фактів із корисливою метою. Так слово "демагог" набуло негативного значення: особа, яка намагається обманом здобути популярність, а "демагогія" — обдурювання народу привабливими, але пустими обіцянками, перекручуванням фактів.

·         Розставити крапки над "і" –остаточно з’ясувати, уточнити всі подробиці, довести що-небудь до логічного завершення.
Цей фразеологізм є буквальним перекладом із французької. Він пов’язаний із графічною будовою літери «і», над якою ставили крапку.

·         Сім п’ятниць на тиждень – той, хто часто змінює погляди, не має постійної думки, людина несерйозна, непрацьовита, всі думки в неї крутяться навколо розваг.
У дохристиянські часи на українських землях саме п’ятниця, а не неділя, була святковим днем, коли селяни відпочивали від тяжкої праці. Щоп’ятниці в селах відбувалися ярмарки. У цей день люди купували, продавали, позичали гроші, сплачували борги, розважалися.

·         Скривитися як середа на п’ятницю – перекосити обличчя від болю, чогось несмачного чи від неприємних новин.
Фразеологізм виник на ґрунті православної традиції постити у середу і п’ятницю. У ці дні не їли молочного і м’ясного. У п’ятницю постили строгіше, ніж у середу. Тому і кривиться середа на п’ятницю, бо їй заздрісно.

·         Скриня Пандори – джерело нещасть, лиха, біди.
У давньогрецьких міфах ідеться про те, що колись люди жили, не знаючи горя, хвороб, старості, доки Прометей не вкрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву, але нерозумну жінку — Пандору, яка вийшла заміж за Прометеєвого брата Епіметея. Вона отримала від головного бога Олімпу іменну скриньку із суворою забороною відкривати її. Та розпалена цікавістю, Пандора відчинила скриньку: звідти висипались Старість, Хвороби, Безумство, Злість, Пристрасті та інші нещастя, що можуть переслідувати людей.

·         Служити мамоні – прагнути збагачення, дбати лише про матеріальні цінності.
Мамона — бог багатства, ідол, якому поклонялися давні сирійці, прагнучи золота, збагачення. Про нього згадано в Євангелії словами Ісуса Христа: "не можете служити Богу і мамоні"; тут мамона — ідол, який уособлював грошолюбство і здирство.

·         Спалити мости (кораблі) – зробити важливий, рішучий крок; упевнено, сміливо і назавжди порвати з минулим; унеможливити повернення до минулого.
Із давніх-давен вислів «спалити кораблі» вживали тільки в прямому значенні. Щоб не дати ворогам у скрутну хвилину скористатися відступом і ускладнити їм погоню, переможені часто спалювали за собою кораблі і мости. З часом вислів «спалити кораблі» переосмислили і він набув переносного значення.

·         Сьома вода на киселі – дуже далекі родичі.
До появи крохмалю для загущення киселю використовували добре промите борошно. Вода, якою його промивали всьоме, була майже чистою: усе забирала з собою попередня вода. Отже, у сьомій воді так мало від улюбленої народної страви — киселю, як у далекого родича споріднених рис із певною людиною.

·         Танцювати під чужу дудку – діяти не за власним бажанням, не зі своєї волі, постійно перебувати під чиїмось впливом.
Це один із численних фразеологізмів, життя якому дав давньогрецький байкар Езоп. У творі «Рибалка і риби» він розповідає, як одного разу риболов вирішив заманити до себе риб грою на сопілці. Та в нього нічого не вийшло, тоді він спіймав їх неводом. Дивлячись, як риби підстрибують у сітці, рибалка сказав: "Дурненькі, коли я грав, то ви не хотіли танцювати під музику моєї сопілки, а тепер, коли я покинув грати, ви танцюєте".

·         Товкти воду в ступі – займатися непотрібною працею, марно гаяти час або безрезультатно говорити одне й те саме.
Походження вислову пов’язане з покаранням. У давнину в монастирях ченцям, які в чомусь завинили, забороняли виходити з келії і примушували їх з ранку до вечора товкти воду в ступі. Така монотонна робота виховувала смирення, витримку, терпіння, проте не давала жодного практичного результату.

·         Топтати ряст – жити, ходити по землі.
Ряст здавна вважали провісником весни. Люди поспішали на узлісся, де ріс ряст, щоб босоніж, пританцьовуючи, накликати: "Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати і ряст потоптати!" Це означало, що людина, котра доторкнеться до живої природи, оздоровиться, набереться життєвої сили, щоб дожити до наступної весни. З часом обряд відійшов у минуле, а фразеологізм набув нового значення: жити, ходити по землі, тобто діждатися того дня, коли можна буде "топтати ряст". А про того, хто помирав, говорили, що йому вже не топтати рясту.

·         Тримати (лежить) камінь за пазухою – приховані лихі наміри, нещирість, підступність і лицемірство.
Вислів набув поширення у XVII ст., коли польська шляхта захопила українське Правобережжя, а на Лівобережжя зазіхала російська імперія. Між поляками та московитами тримався формальний мир, хоча обидві держави щомиті були готові до нападу сусіда. Польський літописець Л. Мацієвич у своїй праці навів приказку: "З москалями дружи, а камінь за пазухою держи". Вона збереглася в польському, українському та російському фольклорах.

·         Тримати ніс за вітром – пристосовуватись до обставин, відповідно змінюючи свої погляди.
Вислів з’явився в часи вітрильного флоту. Рух кораблів повністю залежав від напрямку вітру і погоди на морі. У штиль моряки сиділи склавши руки і чекали вітру. А якщо дув сильний вітер у ніс корабля, то вітрила спускали і судно ставало на якір. Корабель продовжував рух за попутного вітру. Тоді, щоб не гаяти час, напинали всі вітрила, а капітан повторював команду: "Тримати ніс корабля за вітром", тобто так, щоб вітрила ловили вітер.

·         Троянський кінь – хитрий, таємний задум, підступний подарунок, який несе згубу тому, хто його отримає.
Вислів став крилатим завдяки Гомеровій поемі «Іліада». Греки тримали Трою в облозі дев’ять років. Здавалося, що війні не буде кінця. Одіссей запропонував узяти місто хитрістю: побудувати величезного дерев’яного коня, усередині якого сховається частина грецьких воїнів, а решті армії відступити від міста. Задум Одіссея спрацював – радісні троянці затягли дерев’яну статую коня в місто. Уночі, коли Троя вперше після облоги спала мирним сном, солдати, що були всередині коня, перебили вартових і відчинили міські ворота. Грецька армія, що переховувалася неподалік, увійшла в Трою і здобула перемогу.

·         Тягти волинку – повільність у роботі, навмисне затягування справи.
Волинка — духовий музичний інструмент, що складається з наповненого повітрям шкіряного мішка і вставлених у нього трубочок-сопілок. Мелодії волинки одноманітні, нудні, тягучі, що й породило вислів.

·         У поті чола – важка праця, виснажлива повсякденна робота, великі труднощі.
Вислів походить із Біблії. Після того, як Адам і Єва скуштували заборонений плід із Дерева пізнання добра і зла, Бог розгнівався та вигнав їх із раю, він сказав Адаму: "У поті чола свого їстимеш хліб свій". В Едемському саду перші люди мали вдосталь їжі і не мусили ні про що дбати. Після вигнання з раю Адам мав тяжко працювати, щоб прогодувати себе і сім’ю.

·         У свинячий голос – дуже пізно.
У давнину свиней не тримали в хлівах, а виганяли пастися, як корів. Жадібні тварини часто поверталися додому вночі й подавали свинячий голос — рохкали, вищали.

·         Усе своє ношу із собою – справжнє багатство людини — духовне багатство та знання.
Досить поширений вислів Цицерона. Авторство цього крилатого вислову приписують грецькому філософу Біанту, який жив у VI ст. до н. е. Рятуючись від нападу перського царя Кіра, населення залишило місто Прієна, забравши з собою все майно. А Біант — один із семи мудреців — пішов з міста без речей. Коли його запитали, чому він нічого не взяв, філософ відповів: "Усе своє ношу з собою". Цим він ствердив, що на відміну від матеріальних цінностей, духовні й інтелектуальні надбання завжди цінніші, важливіші й потрібніші для людини.

·         Хоч кілок на голові теши – нерозумна, вперта, настирлива людина.
В українській міфології кілок був здебільшого оберегом. У магії та обрядах використовували кілки, витесані з дерева, яке саме по собі було оберегом, найчастіше осики, бузини або колючих порід, особливо з терну. Кілок оберігав людину від нечистої сили. Ним «заколювали» хвороби. Наприклад, у народній медицині існує звичай забивати кілочком у дерево нігті й волосся дитини, яка хворіє на епілепсію, надіючись, що дитина "переросте" хворобу.

·         Цур йому – незадоволення чимось, несхвалення, бажання позбутися когось.
Цуром називали давнє слов’янське божество, яке охороняло межі земель. Часто на межах забивали дерев’яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов’яни вважали священними. Тоді й з’явилося слово «цуратися» — обходити священне місце. Вислів "цур йому" виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: "Цур йому і віддячить".

·         Шукайте жінку – вживають, коли хочуть сказати, що виною якихось бід, подій, злочину є жінка.
Поширення цей вислів здобув завдяки роману А. Дюма-батька "Могікани Парижа". "Шукайте жінку" — улюблена приказка одного з героїв, поліцейського чиновника. Ранній варіант цього фразеологізму трапляється у творі римського поета Ювенала, який писав, що немає такого позову, в якому причиною суперечки не була б жінка.

·         Яблуко розбрату (чвар) – причина ворожнечі, суперечок, незгоди між ким-небудь.
Давньогрецький міф розповідає, що богиня розбрату Ерида вирішила помститися богам за те, що вони не запросили її на бенкет. Ерида непомітно підкинула золоте яблуко із написом "найпрекраснішій" між богинями Герою, Афродітою та Афіною. Вони почали сперечатись, кому має належати яблуко, бо кожна вважала себе найкрасивішою. Син троянського царя Парис, якого запросили бути суддею, віддав яблуко Афродіті. За це вона допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Єлену Прекрасну, що призвело до десятилітньої Троянської війни.

·         Яблуко спокуси – обставина, за якої є спокуса порушити заборону, скоїти гріх.
Вислів походить з тієї самої біблійної легенди, що й фразеологізми "дерево пізнання добра і зла" та "заборонений плід". За народними уявленнями, деревом пізнання добра і зла була яблуня, і саме її яблуко скуштувала Єва, спокушена змієм.

·         Як з гуски вода – недбайливі люди, байдужі до справедливих зауважень.
Гуска виходить з води сухою, бо її пір’я змащене жиром. Вода просто стікає з птаха, не залишаючи сліду.

·         Як рукою зняло – швидке зцілення від хвороб і важких душевних травм; раптове зникнення проблем.
У фразеологізмі відображений звичай зцілення за допомогою руки. Знахарі часто відводили рукою зубний чи головний біль. Це "відведення" було схоже на звичайний масаж, тому біль буквально "знімався рукою". Такий спосіб лікування поширений у багатьох народів.

·         Як у воду дивився – ситуація, яку можна передбачити.
З давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Вдивляючись у нечітке відображення на водному плесі, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. У слов’ян є чимало варіантів ворожінь на воді: звичай ставити посуд з водою на ніч під ліжко, пускати вінки у купальську ніч, заглядати в криницю та ін.