вівторок, 28 квітня 2020 р.
понеділок, 27 квітня 2020 р.
Іван Франко "Захар Беркут"
Тести за повістю...
Аналіз повісті “Захар Беркут”
Цей твір — не новий у шкільній програмі з української літератури, але раніше він не входив у перелік творів, обов’язкових для знання на ЗНО.
Особлива актуальність цієї історичної повісті Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення зумовлена сучасною ситуацією в країні.
Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.
Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.
Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.
“Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада”. (“Захар Беркут”)
Жанр: історична повість.
Проблематика твору:
1) захист рідної землі;
2) моральний вибір;
3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
4) людина і природа;
5) кохання, вірність, самопожертва;
6) взаємовідносини батьків і дітей.
Проблематика твору:
1) захист рідної землі;
2) моральний вибір;
3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
4) людина і природа;
5) кохання, вірність, самопожертва;
6) взаємовідносини батьків і дітей.
“Лови на грубого звіра — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя і смерть”. (“Захар Беркут”)
Головні герої твору
Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.
Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
“…вмирати зрадником хоч би тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше самої смерті”. (“Захар Беркут”)
Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.
Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.
“Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і в горі. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсігди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсігди отвором для потребуючих”. (“Захар Беркут”)
Сюжет «Захар Беркут»
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з дочкою Мирославою у Тухольщину в Карпатах, де князь подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. До тухольської общини прибуває підмога з сусідніх громад, а також Мирослава, яка переказує план Максима по перемозі та знищенню монголів.
Тухольці пускають загарбників у долину села, і перекривають вихід. Монголи безуспішно пробують прорватися. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом відродиться вона, і настануть щасливі часи її відродження.
У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
“Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кождій громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські. Тож ніколи, працюючи всілякими способами для своєї Тухольщини, Захар не забував і про сусідні громади”. (“Захар Беркут”)
Цитати головних персонажів повісті “Захар Беркут”
Захар Беркут
Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Усе життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха Акинтія та подорожував по Русі.
“Глядіть на нього, на се знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кождім поєдинчім колісці, готовий приняти всякі зв’язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, з самої природи зв’язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє свої потреби. Тілько така суцільність і свобода кождої поодинокої громади робить усю цілість суцільною і свобідною. Нехай тілько одне колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одноцілий його зв’язок розірветься” — Частина третя.
“Отець знає свою дитину, її потреби й бажання, а він не знає нас і не хоче знати. Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої шкоди,— князь не береже нас ні від сльоти, ні від тучі, ні від граду, ні від медведя,— а се наші найгірші вороги. <…> Не вітцем і опікуном ми вважаємо твого князя, але карою божою, зісланою на нас за гріхи наші, від якої мусимо відкупуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і велика! — Про Данила Галицького. Частина третя.
“Подільські та покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та обезсилені князями та боярами, які не позволяють їм мати своє оружжя, ані вправлятися в робленню ним. <…> Щоб одному надати велику власть над народом, треба кождій громаді відібрати відібрати її свободу, треба розбити громадські зв’язки, обезоружити громадські руки. А тоді всяким монголам одверта дорога в нашу країну”. — Частина третя.
“Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця, щоб ціною неволі й пониження перед сильнішим купити собі власть над слабшими”. — Частина третя.
“Батьки наші казали нам: шкідного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею”. — Частина третя.
“Батьки і браття! Нинішня наша побіда — велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”. — Частина дев’ята.
Максим Беркут
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється в першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.
“…дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби вони зібрались докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду”. — Частина перша.
“Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…” — Частина друга.
“Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати, чи ні”. — До Тугара Вовка. Частина друга.
“Доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути”. — Частина друга.
“Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами”. — Частина п’ята.
“Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!” — До Тугара Вовка. Частина п’ята.
“Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть”. — Частина шоста.
Тугар Вовк
Тугар Вовк — боярин, якому князь подарував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду й хоче встановлювати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима, бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
“Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де кожда громада жила для себе, а против спільного ворога всі дружилися по добрій волі і вибирали і скидали свою старшину”. — Частина четверта.
Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батьківського ставлення до простих селян і відповідає Максиму на його почуття взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами».
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, — той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися, — побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
неділю, 26 квітня 2020 р.
четвер, 23 квітня 2020 р.
Згадати все! (візуальні конспекти з літератури)
Чим ближче ЗНО, тим більша паніка в одинадцятикласників. Мозок просто переповнений інформацією, і все частіше виникає питання: "Як? Як можна запам'ятати все? Це нереально! Я нічого не згадаю!"
Євген Мірошниченко, бізнес-тренер, психолог, президент Асоціації практичних психологів, дає поради як ефективно вчитись і пригадувати вивчене.
На одній з них, ейдотехніці, (з грец. ‑ «образ») зупинюсь детальніше. Головний інструмент ейдотехніки – це створення візуального конспекту (шпаргалки). Це те, що людина сама виробляє на основі почутого або прочитаного ‑ перетворений, «переварений» матеріал, утілений у чомусь: конспекті, схемі, малюнку тощо.
Тому можна запам'ятовувати таким чином: замальовувати свої думки й образи за мотивами отриманої інформації. Для запам'ятовування творів – зображати інформацію у вигляді «будиночка», розташовуючи на третьому поверсі інформацію про жанр, стиль і літературний напрям тексту; на другому ‑ дані про автора, історію створення та роль твору в історії; на першому ‑ сюжет, композиція та персонажі.
Інтерактивні вправи з української мови
ФРАЗЕОЛОГІЯ
Походження фразеологізмів (класифікація)Фразеологізми (знайди пару)
Фразеологічні синоніми (пазл)
Фразеологічні антоніми (відповідності сітки)
Фразеологізми з числівниками (заповнити пропуски)
Професійні фразеологізми (кросворд)
Тестові завдання з теми "Фразеологія" (вікторина з 1 відповіддю)
МОРФОЛОГІЯ
Службові частини мови. Вигук (пазл)Відміни іменників (класифікація)
Рід незмінюваних іменників (поділ на групи)
Творення прикметників (пазл)
Числівник (тестова робота)
Розряди числівників
Відмінювання числівників (скачки)
Займенник (виділити слова)
Розряди займенників (пазл)
Правопис займенників (поділ на групи)
Види дієслів
Дієслова І і ІІ дієвідміни
Прислівник (виділити слова)
Розряди прислівників (пазл)
Ступені порівняння прислівників
Правопис прислівників
Тестові завдання з теми "Прислівник"
СИНТАКСИС
Власне висловлювання
Де шукати ті цитати? Як знайти і вивчити цитати й афоризми для творів
Алгоритм написання власного висловлювання
Методичні поради щодо написання власного висловлювання
Критерії оцінювання завдання з розгорнутою відповіддю
Зразки власних висловлювань
20 цитат письменників
Власне висловлювання: запитання і відповіді
Як писати твір на ЗНО, якщо я не письменник?
Якби власне висловлювання на ЗНО писав хтось із найталановитіших письменників сучасності, будь то Харукі Муракамі чи Юрій Андрухович, він би нізащо не отримав за нього найвищий бал. Чому?
Мета твору наприкінці тесту ЗНО – не оцінити письменницький талант чи оригінальні думки автора. Він перевіряє вміння зв’язно висловлювати думки, аргументувати власну позицію правильно та з використанням адекватних прикладів. Основа успішного написання власного висловлювання – чітка структура, логічність і грамотність.
Що обов’язково має містити власне висловлювання?
Три смислові частини: тезу (існує думка, що…), аргументи (це так / не так, бо…) + приклади й висновок (отже, ця думка правильна / неправильна).
З чого починається твір?
З тези. Це основна думка, яку ми маємо підтвердити або заперечити наприкінці нашого тексту. Найпростіше сказати, що це перефразована задана тема.
Як із теми зробити тезу?
Користуйся для цього ключовими словами й словосполученнями, що вказують на твою позицію стосовно проблеми: «я вважаю», «думаю, що», «на мою думку», «на мій погляд», «погоджуюсь/не погоджуюсь, що». Головне не забути про розділові знаки при вставних словосполученнях та у складнопідрядних реченнях!
Що таке аргументи? Які вони мають бути?
Аргументи – це докази твоєї думки. Це твердження, що мають переконати того, хто читатиме твій текст, погодитись або не погодитись із тезою. Вони мають бути доречними та обґрунтованими, не повинні повторювати одне одного.
Формула правильної аргументації така:
1. Твердження. «Я так думаю, тому що…».
2. Підтвердження (приклад). «Яскравим прикладом є…».
3. Узагальнення (міні-висновок). «Отже…»
У цій частині твору на ЗНО має бути два і більше аргументи й приклади. Обов’язково різнопланових, мотивованих та однозначних.
Завжди пам’ятай про слова, які допоможуть зв’язати між собою всі частини аргументації:
Твердження: «тому що…», «підтвердженням цього є…», «це доводить», «по-перше…, по-друге».
Підтвердження: «наприклад», «прикладом є», «це добре ілюструє», «на доказ цього можна згадати», «не можна не згадати».
Узагальнення: «тому», «отже», «таким чином».
Ці слова не лише впорядковують твої міркування, а й слугують «маячками» для тих, хто перевіряє твір.
Де брати приклади для аргументів?
Приклади для аргументів можна брати з:
- історії;
- літератури (варто зазначити автора та назву твору, розглянути насамперед проблему, а не подію, що сталась у творі).
- біографій видатних людей;
- суспільного чи власного життя.
Як правильно сформулювати висновок до твору?
1. Не дублюй тезу – перефразовуй її.
2. Зберігай лінію підтвердження чи спростування тези, яку ти взяв під час підбору аргументів.
3. Використовуй слова й словосполучення «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «можна підсумувати».
Хитрощі підготовки до власного висловлювання на ЗНО
- Переглянь теми минулих років. Зазвичай вони мають філософський характер, змушують поміркувати над зв’язком історії та сучасності, можуть стосуватися проблем, яких торкались програмні твори з української літератури. Склади список орієнтовних тем, які, на твою думку, могли б підійти для цьогорічного тестування.
- Потренуйся підбирати аргументи до тем, які ти вніс до списку ймовірних. Це може й насправді знадобитись тобі на тестуванні, а може просто стати непоганим тренажером.
Коли твір уже написаний, неодмінно перевір
(найбільше помилок у тексті власного висловлювання ховається саме тут):
- Правила милозвучності – написання у/в, і/й, з/зі/із;
- Переноси;
- Знаки при вставних словах і словосполученнях, у складних реченнях;
- Власні назви й цифри (якщо є);
- Складні слова (багатокореневі, іншомовного походження, невідмінювані іменники);
- Прислівники (написання разом, окремо, через дефіс);
- Дієприкметники та дієприслівники (пам’ятай, що українській мові невластиві форми з -учи(й), -ючи(й))
- Прикінцеві знаки (крапки, знаки питання, знаки оклику).
Джерело: http://prostozno.com/faq_vlasne_vislovlyuvannya.html
Теми творів та приклади з літератури
Тема твору
|
Приклад з літератури
|
«Погано,що порожні храми, ще гірше – пустота в серцях»
|
"Зачарована Десна" – О. Довженко
"Мойсей" – І.Франко
«Україна в огні» (фашизм) - О.Довженко
|
Зрада
|
«Маруся Чурай» (Грицько ) – Л.Костенко
«Тіні забутих предків» (Палагна) – М.Коцюбинський
"Я(Романтика)" – М.Хвильовий
«Україна в огні» - О.Довженко
"Лісова пісня" –Л. Українка
«Чорна рада» - П.Куліш
|
Підступність і конкуренція
|
«Мартин Боруля» - І.Карпенко Карий
Мина Мазайло – М.Куліш
«Чорна рада » (Брюховецький) - П.Куліш
«Катерина» - Т.Шевченко
«Вершники» - Ю.Яновський
«Земля» -О.Кобилянська
"Місто" - В.Підмогильний
|
Патріотизм
|
«Любіть Україну» - В.Сосюра
«Україна в огні» - О.Довженко (Запорожець -Заброда)
«Тигролови» - І.Багряний
«Камінний хрест» - В.Стефаник
«Гімн» - І.Франко
«Зачарована Десна» - О.Довженко
Вірші Шевченка
«Чорна рада» - П.Куліш (Шрам)
«Лебеді материнства»- В. Симоненко
"Два кольори" - Д.Павличко
|
Доля
|
"Україна в огні" – О.Довженко
"Катерина" – Т.Шевченко
"Тигролови" - І.Багряний
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - П.Мирний
"Земля" – О.Кобилянська
|
Розкіш спілкування
|
«Мина Мазайло» - М.Куліш
«Момент» - В.Винниченко
«Людина» О.Кобилянська
|
Закони моралі
|
"Маруся Чурай" – Л.Костенко
"Хіба ревуть воли.." – П.Мирний
«Кайдашева сім’я» - І.Нечуй-Левицький
"Тигролови" – І.Багряний
|
Совість
|
"Хіба ревуть воли.." – П.Мирний
"Я ( Романтика)" – М.Хвильовий
«Україна в огні» -О.Довженко
«Земля» - О.Кобилянська
«Всякому місту звичай і права» - Г.Сковорода
|
Життєва помилка
|
«Місто» - В.Підмогильний
«Хіба ревуть воли..» - П.Мирний
Я(романтика) – М.Хвильовий
«Подвійне коло» - Ю.Яновський
«Катерина» - Т.Шевченко
|
Бідність і багатство
|
Леся Українка: «В мужика землянка вогка, а в пана – хата на помості»
"Маруся Чурай" (Маруся і Галя) –Л. Костенко
"Земля" – О.Кобилянська
"Інститутка" - М.Вовчок
«Хазяїн» - І.Карпенко-Карий
|
Традиції та звичаї
|
"Наталка Полтавка" - І.Котляревський
"Маруся" - Г.Квітка-Основ’яненко
"Тіні забутих предків" - М.Коцюбинський
"Зачарована Десна" – О.Довженко
"Тигролови" – І.Багряний
"Маруся Чурай" – Л.Костенко
"Кайдашева сім’я" -І. Нечуй Левицький
|
Кохання й ненависть
|
"Маруся Чурай" - Л.Костенко
"Хіба ревуть воли…" - П.Мирний
"Маруся" – Г.Квітка-Основ’яненко
"Тіні забутих предків" – М.Коцюбинський
"Наталка Полтавка" – І.Котляревський
"Лісова пісня" – Л. Українка
«Місто» - В. Підмогильний
|
Батьківське піклування й материнська любов
|
«Хіба ревуть воли…» - П.Мирний
«Максим Гримач» - М.Вовчок
«Маруся» - Г.Квітка-Основ’яненко
"Наталка Полтавка" - І.Котляревський
"Тигролови" - І.Багряний
"Пісня про рушник" - А.Малишко |
Своєрідність характеру
|
«Я(Романтика)» - М.Хвильовий
"Кайдашева сім’я" – І.Нечуй-Левицький
"Земля" – О.Кобилянська (брати Сава та Михайло)
|
Добро і зло
|
«Камінний хрест» - В.Стефаник
«Україна в огні» - О.Довженко
«Чорна рада» - П.Куліш
|
Ідея, до якої йдеш
|
«Місто» - В.Підмогильний
«Я(романтика)» -М. Хвильовий
«Хіба ревуть воли..» - П.Мирний
|
Щастя
|
Сковорода: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за споріднене діло і бути з ним у злагоді»
«Україна в огні» - О.Довженко
«Тіні забутих предків» - М.Коцюбинський
«Наталка Полтавка» - І.Котляревський
"Тигролови" – І.Багряний ( «Сміливі – завжди щасливі»)
|
Завзяття і праця
|
«Кам’яний хрест» - В.Стефаник
«Місто» - В.Підмогильний
«Бджола та Шершень» - Г.Сковорода
«Земля» - О.Кобилянська
«Хазяїн» - І.Карпенко - Карий
|
Життя - мистецтво
|
«Інтермецо» - М.Коцюбинський
«Момент» - В.Винниченко
|
Дружба, стосунки
|
«Хіба ревуть воли..» - П.Мирний
«Місто» - В.Підмогильний
|
«Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш»
|
«Місто» - В. Підмогильний
«Маруся Чурай» - Л.Костенко
«Момент» - В.Винниченко
«Земля» - О.Кобилянська
|
Пісня
|
«Наталка Полтавка» - І.Котляревський
«Маруся Чурай» - Л.Костенко
|
Джерело таблиці : https://bit.ly/2OgDfFl
Підписатися на:
Дописи (Atom)