Дієприслівник.Дієприслівники доконаного й недоконаного виду.

ДІЄПРИСЛІВНИК - незмінювана дієслівна форма, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Творення дієприслівників

ВИД І ЧАС	ПИТАННЯ	ЯК УТВОРЮЮТЬСЯ	ПРИКЛАДИ
недоконаний вид (лише), теперішній час	що роблячи?	основа теп. часу  (недок. виду)+ -учи-, -ючи-, -ачи-, -ячи-	тягн+уть= тягнучи, леж+ать+ лежачи
доконаний і недоконаний  (рідше) вид, минулий час	що зробивши?	основа інфінітива (док. і недок. виду)+ -ши-, -вши-	гра+ти= гравши, біг+ти= бігши

 

Тренувальні вправи

 

Прочитайте речення. Випишіть дієприслівники 

1. Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать.
2. Летять хмарки, летять дороги, зібгавши куряву під ноги.
3. Сонце заходить, цілуючи гай.
4. Далеко за обрій дорога вигиналась, зникаючи десь під самим сонцем.
5. Запаливши пожежу на сході, сонце довго вагалось - виходити чи не виходити.

Від поданих дієслів утворіть дієприкметники доконаного та недоконаного виду, позначте суфікси

• знати,
• працювати,
• ламати,
• гойдати,
• вчити,
• творити,
• спекти,
• вирвати,
• змішати,
• хвилюватися,
• розшукати.

 

Вибірково-розподільчий диктант: А - дієприслівник недоконаного виду,  Б - дієприслівник доконаного виду, В - дієприслівники і доконаного, і недоконаного виду

1. Хлюпотить у бухті мала хвиля, б'ючись в броньовані тіла кораблів.
2. Я знову, напружуючи сили, борючись із чимось важким, що навалювалось і давило мені на голову, підводився і знову плівся далі, не знаючи, куди я йду.
3. Дуже важким видалось Хариті те відро з водою, бо , поставивши його на землю, хвилинку стояла нерухомо, спершись на припічок, важко дихаючи.
4. Дуби застигли, схиливши могутні голови в білих снігових шапках, завмерли в безнадії, чекаючи з жахом ворожого удару.
5. Загартувавшись в росах, неначе гострий плуг, зоря врізається між досвітком і ранком і, приоравши ніч, кладе на виднокруг окраєць сонця в рушничку серпанку.

Із кожного ряду слів складіть речення. У вас вийдуть дві народні прикмети і два правила поведінки, взяті з народної педагогіки

• ТРІЩИТЬ, СТЕРНЯ, ДОЩ, БУДЕ, ЛАМАЮЧИСЬ.
• ЖОВТІ, Й , ПРОЛІСКИ, БІЛІ, СХИЛЯЮЧИСЬ, ВІНОЧКИ, ДОЩУ, ЗАКРИВАЮТЬ, ЧЕКА.
• НЕ, МІНИТЬ, НЕ, ЧОЛОВІКА, ПРИВІТАВШИ.
• КЛЯТВИ, ПЕРЕСТУПИВШИ, ЩОБ, ЇЇ, ДОДЕРЖУЙТЕСЬ, НЕ ПОГУБИТИ, СВОЄЇ, ДУШІ.

А тепер самоперевірка тест 1

Тест 2 ,Тест 3

. 

Тема:"Творення і правопис дієприкметників. Відмінювання і вживання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Перехід дієприкметників у прикметники. Безособові форми на -но, -то".

Творення і правопис дієприкметників

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змар­ніти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Причому суфікс -ну- в них випадає: засохну(ти) — засохлий, промокну(ти) — промоклий, змерзну(ти) — змерзлий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доко­наного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» не відповідають літературній нормі; у таких випадках треба казати який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітнучий, ле­жань) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «ви­конуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної ук­раїнської мови; слід казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов 'язки це мож­ливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких непе­рехідних дієслів на -ся):

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід ла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорю-і    і    ва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, якщо  на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — розмальований, збудувати — збудований, за­програмувати—запрограмований;    

б) основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокоїти) — заспокой(у) —
заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в 'їждж(у) — в 'їжджений, вирости(ти) — ви-
рощ(у) — вирощений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений (і молотий);

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну (ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприк­метник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — намерзлий, вто­митися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений, зібратися — зібраний.

Відмінювання і вживання дієприкметників

Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи:

 танучий                             тануче                             тануча            танучі

танучого                             танучого                         танучої           танучих

танучому                            танучому                         танучій          танучим

танучий\танучого          тануче                               танучу           танучі\танучих

танучим                             танучим                           танучого       танучими

танучому (танучім)       танучому (танучім)       танучій          танучих

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) і па­сивні (на -ний, -тий) вживаються без обмежень — нарівні з прикметниками: З одинадцяти стріляло п 'ятеро, та й ті за­кривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (1. Нечуй-Левиць-кий). Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб).

Але як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприк­метники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом. Вмираючий поволі промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село.

У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи, кривавить білу кору берези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші',

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаю­
чий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізу­
ючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість «оточуюче середовище» тепер кажуть
навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість «ріжучий інструмент» — різальний інструмент; замість «спрямовуюча
рейка» — напрямна рейка; замість «узагальнююче слово» — узагальнювальне слово тощо.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник разом із залежним від нього словом називають дієприкметниковим зворотом. У реченні дієприкметниковий зворот завжди виступає означенням. Дієприкметниковий зворот, який стоїть після означуваного слова, на письмі виділяють комою: Чудово блищало небо, засіяне зорями.

Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом, комами на письмі не виділяють: Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Часто дієприкметниковий зворот може бути відділений від означуваного слова іншими словами. У такому випадку зворот теж виділяємо комами: Ходить хмара над березами, блискавками підперезана.

Якщо два чи більше дієприкметникові звороти стоять поряд, то розділові знаки ставимо між ними так само, як між однорідними членами речення: У саду стояв чималий будинок, покритий шифером, оздоблений орнаментом.( на це звертаємо особливу увагу!)

Деякі прикметники здатні втрачати властивості дієслова (час і вид) і переходити в прикметники. У таких випадках вони вказують на постійну ознаку і не мають при собі залежних слів.

 Часом дієприкметники відрізняються від прикметників наголосом: учений — учений, незрі¢вняний — незрівня¢нний. У прикметники переходять дієприкметники, ужиті в переносному значенні:утрачений час. Утратили ознаки дієприкметника і перейшли в прикметники слова талий, спілий, улюблений. Дієприкметники можуть переходити в іменники: В умілого руки не болять. Від дієслів походять і пасивні дієприкметники з префіксом не- і прикметники з префіксом не- та наголошеними суфіксами -анн-, -енн-: несказанний, нездоланний.

Перевіряємо вивчений матеріал!

Тест 2

Тест 3

Дієприкметник як особлива форма дієслова .Активні і пасивні дієприкметники, їх відмінювання.

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: зів’яле (листя), замерзлі (руки), вивчений (вірш).

Ця форма поєднує в собі ознаки прикметника і дієслова. Дієприкметник, як і прикметник, змінюється за родами, числами й відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким дієприкметник узгоджується. Дієприкметник відмінюється як прикметник твердої групи. Разом із тим цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного) і часу (минулого або теперішнього).

Дієприкметники можуть бути активними або пасивними.

Активними називаються дієприкметники, які виражають ознаку предмета за його ж дією: То була Одарка — тремтяча, мокра, як хлющ (Г. Тютюнник). Активні дієприкметники утворюються лише від неперехідних дієслів.

Пасивними називаються дієприкметники, які виражають ознаку предмета за дією над ним: Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров’ям (О. Довженко).

Пасивні дієприкметники мають ознаку минулого часу і утворюються лише від перехідних дієслів.

У реченні дієприкметник найчастіше буває означенням: На клуні стовбичив промоклий бусол (Л. Костенко). Він може виконувати також функцію іменної частини складеного присудка: Чорна ніч інкрустована ніжністю (Л. Костенко).

Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням: Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг (Л. Костенко) (З посібника).

Засобом розрізнення прикметника і дієприкметника може бути наголос (у прикметниках наголошується суфікс, у дієприкметників — корінь: варéний — вáрений) або суфікс (прикметниковий -н- і дієприкметникові -н-, -ен-, але в дієприкметнику зберігається перед -н- суфікс дієслівної основи -а-, -и-, -і-, -ї-: підписати — підписаний.

Переходимо за посиланням і виконуємо завдання!!!

Види дієслів

Доконаний	Недоконаний
Вказує на завершену дію і відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Ці дієслова не мають форми теперішнього часу.	Вказує на незавершену дію і відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?
намалювати, перейти, зіскочити, затримати	малювати, іти, скакати, затримувати

 Зверніть увагу!

1. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних способів:
1) додаванням і відкиданням префіксів (світити – засвітити, вабити – привабити);
2) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів (повторювати – повторити, допомагати – допомогти);
3) чергуванням звуків у корені (збирати – зібрати);
4) зміною наголосу (розки́дати – розкидáти, скли́кати – скликáти);
5) зміною коренів (брати – взяти, ловити – упіймати, заходити – зайти).

2. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфіксом -ува- переважно іншомовного походження: атакувати, гарантувати, наслідувати, організувати, телефонувати тощо. Ці дієслова виявляють своє видове значення у контексті.

2.  Часи дієслова

Основу інфінітива виділяємо в неозначеній формі дієслова після відкидання суфікса –ти: принести.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС.

Дієслова у формі теперішнього часу означають дію, яка збігається з моментом мовлення: роблю, каже, розповідають, говорю.

Змінюються за числами (однина, множина) та особами (І, ІІ, ІІІ). Бувають лише недоконаного виду.

Особа	Однина	Множина
І	-у (-ю) Несу, читаю, сушу, стою	-емо (-ємо), -имо (-їмо) Несемо, читаємо, сушимо, стоїмо. Форми без кінцевого о (ходим, говорим, пишем) допускаються лише в поезії та в розмовному стилі.
ІІ	-еш (-єш), -иш (-їш) Несеш, читаєш, сушиш, стоїш	-ете (-єте), - ите (-їте) Несете, читаєте, сушите, стоїте
ІІІ	-е (-є), -ить (-їть) Несе, читає, сушить, стоїть	- уть (-ють), -ать (-ять) Несуть, читають, сушать стоять

КУЛЬТУРА мовлення. Наголошуймо правильно! Нести - несемо, несете, несла, несли, нестиму. Везти - веземо, везете, везла, везли, везтиму. Вести - ведемо, ведете, вела, вели, вестиму.

МАЙБУТНІЙ ЧАС ДІЄСЛОВА.

Дієслова у формі майбутнього часу означають дію або стан, які відбуватимуться вже після моменту розмови про них: зроблю, скажу, розповідатиму, буду говорити. Змінюються за особами (І, ІІ, ІІІ) та числами (однина, множина).

Розрізняють форми майбутнього часу доконаного й недоконаного видів.

Дієслова доконаного виду мають просту форму майбутнього часу (що зроблю?): прочитаю, розкажу, напишу, занесу, висушу. У простій формі доконаного виду дієслова мають такі ж особові закінчення, як і дієслова теперішнього часу.

ПРОСТА ФОРМА        Що зроблю?
Особа	Однина	Множина
І	-у (-ю) Занесу, прочитаю, висушу, постою	-емо (-ємо), -имо (-їмо) Занесемо, прочитаємо, висушимо, постоїмо
ІІ	-еш (-єш), -иш (-їш) Занесеш, прочитаєш, висушиш, постоїш	-ете (-єте), - ите (-їте) Занесете, прочитаєте, висушите, постоїте
ІІІ	-е (-є), -ить (-їть) Занесе, прочитає, висушить, постоїть	- уть (-ють), -ать (-ять) Занесуть, прочитають, висушать постоять

Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну (що робитиму?) і складену (що зроблю?).

Складна форма утворюється додаванням до неозначеної форми особових закінчень –му, -меш, - ме, -мемо, -мете, -муть (залишок архаїчного слова йняти). Особові закінчення дієслів недоконаного виду складної форми майбутнього часу.

СКЛАДНА ФОРМА       Що робитиму?
Особа	Однина	Множина
І	-му носитиму	-мемо  носитимемо
ІІ	-меш носитемеш	-мете носитемете
ІІІ	-ме носитиме	- муть носитимуть

Складена форма утворюється сполученням неозначеної форми і допоміжного дієслова бути.

Трапляється, що допоміжне дієслово бути та неозначена форма дієслова, які утворюють складену форму майбутнього часу, розділені в реченні іншими словами: Буду я навчатись мови золотої (А. Малишко). Буде в пісні жить моя душа (П. Воронько). Інколи у складеній формі майбутнього часу одного допоміжного слова бути стосуються двоє і більше дієслів у неозначеній формі: Чи довго ми будемо блукати і шукати? (Леся Українка). Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти (Народна творчість).

Особові закінчення дієслів недоконаного виду складеної форми майбутнього часу.

СКЛАДЕНА ФОРМА        Що буду робити?
Особа	Однина	Множина
І	-у Буду носити	-емо  Будемо носити
ІІ	-еш Будеш носити	-ете Будете носити
ІІІ	-е Буде носити	- уть Будуть носити

МИНУЛИЙ ЧАС ДІЄСЛОВА.

Дієслова у формі минулого часу означають дію або стан, які відбулися до моменту розмови: розказав, пояснила, здивувало, мандрували.

Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: розповів, розповіла, розповіло, розповіли. Бувають доконаного і недоконаного видів. 

Зверніть увагу! Дієслова минулого часу не змінюються зо особами, на особу у формах минулого часу може вказувати особовий займенник (Я розповів цікаву історію. Він розповів цікаву історію. Ти розповів цікаву історію).

Творення дієслів минулого часу. 

• Утворюються додаванням до основи інфінітива (без –ти, -ть) суфікса –в- у чоловічому роді (малював, писав) та –л- у жіночому, середньому родах і в множині (малювала, малювало, малювали; писала, писало, писали).

• Для дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: біг-ти — біг, нес-ти — ніс, допомог-ти —допоміг. Винятки: мести – мів, брести – брів, плести – плів.

У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних: [о] – [і], [е] – [і] в корені: рости – ріс, нести – ніс, могти – міг.

Дієслова із суфіксом –ну-, що означають одноразову чи раптову дію, мають одну форму: стрибнути – стрибнув, крикнути – крикнув. Дієслова із суфіксом –ну-, що означають тривалу недоконану дію мають паралельні форми: мерзнути – мерз – мерзнув; мокнути – мокли – мокнули. Більш уживана в літературній мові форма без суфікса.

У дієсловах минулого часу в жіночому і середньому родах однини та в множині наголос падає на останній склад: почала, почало, почали. 

Стилістичні особливості. Зі стилістичною метою може вживатися один час замість іншого.

• Щоб наблизити до слухача події, надати розповіді більшої виразності, вживають теперішній час замість минулого. НАПРИКЛАД: Приходжу я вчора додому й бачу диво.

• Близьке майбутнє передають формами теперішнього або минулого часу, підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов'язково відбудеться. НАПРИКЛАД: Від'їжджаю через годину.

• Майбутній час у значенні минулого виражає раптову, несподівану дію або передає дії, що повторюються. НАПРИКЛАД: Піднявся лев могучий, як на лапи стане, та як зареве, аж волосся в'яне! (С. Руданський).

ВИСНОВОК. Часи дієслова.

час	якого виду буває дієслово	за чим змінюється
минулий	доконаного, недоконаного	за числами, родами (в однині)
теперішній	недоконаного	за числами, особами
майбутній	доконаного, недоконаного	за числами, особами

  Способи дієслів

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) - відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності. 

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов, відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому... (Т. Шевченко). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній). 

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії, відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у  ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).  

Дієслова наказового способу утворюються: 

Наказовий спосіб	ОДНИНА	МНОЖИНА
І особа ми		закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо
II особа Ти, ви	Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри. В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.	Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть
ІІІ особа Він, вона, воно, вони	Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере,  нехай повернеться	Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.
	У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом'якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).