ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Транскрипція (від лат. trascriptio – переписування) – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.

Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.

Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

Запам’ятай!
1. У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див. розд. 1.1).
2. Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
3. Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
4. У транскрипції відсутні великі літери.
5. У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е].
   Ї – передає завжди два звуки.
6. У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.
7. [е^и], [и^е], [о^у], [у^о] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
8. У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
9. У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:],
   лл = [л:].
10. У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [], дз = [].

Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.

Вимова голосних звуків

Голосні	Особливості вимови	Приклади
[е]	Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі)	д[еи]лікатний, в[eи]личний, н[eи]чуткий, м[еи]режка, н[eи]сіть, в[еи]селий
[и]	Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі)	кр[иe]ве, п[иe]семний, т[иe]хенько, стр[иe]бати, гр[иe]вастий, л[иe]ман, в[иe]чікувати, з[иe]мівник, гр[иe]міти, кр[иe]ниця
[о]	Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і]	пр[оу]рубувати, п[оу]душка, м[оу]туззя, к[оу]жух, р[оу]зумний, с[оу]бі
[у]	Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о]	ябл[уо]ко

Вимова приголосних звуків

Приголосні	Особливості вимови	Приклади
дзвінкі	у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості	народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка
глухі	перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко	[бород'бá], [прóз'ба]
губні [б], [п], [в], [м], [ф]; задньоязикові [ґ], [к], [х]; гортанний [г]; шиплячі [ж], [ч], [ш], []	у кінці слова та складу вимовляється твердо	гриб, велич, грип
	перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені	[б’ік], [п’іч]
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс	перед глухими приголосними оглушується	з порога – [спорóга], зчистити – [шчи́стиeти]
	у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо	розказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст'áма]
зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], []	перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко	[с'іл'], [п’íс'н'а]
подовжені шиплячі	напівм’які вимовляються як один довгий звук	[н'íч:у], [п’ід:áш’:а]
губно-губний [в] та середньоязиковий [й]	вимовляються твердо перед голосними	вузол, бойовий
	на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ]	[ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]
передньоязиковий ясенний [л]	у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо	полк, клуб
	перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким	[б’іл'], [пиел'нувáти]
	у кінці слова після глухого буває безголосим	[б’інóкл']
передньоязиковий дрижачий [р]	у кінці слова і складу вимовляється твердо	календар, бур’яновий
	перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та І – напівпом’якшений	[р’áсно], [зор’á]
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц]	у кінці слова завжди вимовляється м’яко	[сиeни́ц'а], [с'т'ілéц']
	у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову	палац, клац
задньоязиковий гортанний [г]	вимовляється як дзвінкий надгортанний	гай, сніг
	знеголошується перед приголосними [т] [к]	[вóхко], [н'íхт'і]
зімкнено-проривний [ґ]	наближається вимовою до латинського [g] та російського [г] Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд.	ґуля, аґрус
буквосполучення дж, дз	у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [], []	[вóниек], [м’іл']
	у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з]	[надзвиечáĭно], [п’іджáти]
задньоязиковий [к]	перед наступним дзвінким приголосним вимовляється як дзвінкий [ґ]	[воґзáл], [р’уґзáк]

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція

Регресивна	Прогресивна
1. За дзвінкістю і глухістю	1. Утворення [] і []
2. За місцем і способом творення	2. Уподібнення звука [й]
3. За м’якістю і твердістю	3. Пом’якшення [с'] у прикметниковому суфіксі -ськ-

Асимілятивні зміни приголосних

Звукосполучення	Особливості вимови	Приклади
[с] + [ш]	[ш:]	принісши – [приен'íш:иe]
[з] + [ш]	на початку слова [ш:]	зшиток – [ш:и́ток]
	у середині слова [жш]	вивізши – [ви́в’іжшиe]
[з] + [ж]	[ж:]	зжовклий – [ж:óвклиeĭ]
[з] + [ч]	на початку слова [шч]	зчепити – [шчиепи́тиe]
	у середині слова [жч]	безчинство – [беижчи́нство]
[з] + []	[ж]	з джемом – [жéмом]
[ж] + [с']	[з'с']	намажся – [намáз'с'а]
[ш] + [с']	[с':]	вивчишся – [ви́ўчиeс':а]
[ч] + [с']	[ц'с']	озвучся – [озвýц'с':а]
[ж] + [ц']	[з'ц']	на доріжці – [на дор’íз'ц'і]
[ш] + [ц']	[с'ц']	у чашці – [у чáс'ц'і]
[ч] + [ц']	[ц':]	у річці – [у р’íц':і]
[д] + [ж]	[ж]	підживити – [п’іжиеви́тие]
[д] + [з]	[з]	підземний – [п’ізéмниeĭ]
[д] + [с]	[с]	відспівати – [в’ісп’івáтие]
[д] + [ц]	[ц]	відцвісти – [в’іцв’істи́]
[д] + [ч]	[ч]	відчеканити – [в’ічеикáниетие]
[д] + [ш]	[ш]	підшити – [п’іши́тие]
[т] + [с]	[ц]	братство – [брáцтво]
[т] + [с']	[ц':]	учіться – [уч’íц':a]
[т] + [ц]	[ц:]	коритце – [кори́ц:еи]
[т] + [ч]	[ч:]	вотчина – [вóч:иена]
[т] + [ш]	у звичайному темпі [чш]	багатшати – [багáчшатиe]
	у швидкому темпі [ч:]	[багáч:атиe]

Запам’ятай!
1. У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт'і], дьогтю – [д'óхт'у].
2. Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород'бá], молотьба – [молод'бá], просьба – [прóз'ба], вокзал – [воґзá;л],
   анекдот – [ане^иґдóт], рюкзак – [р’уґзáк].
   Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].

Спрощення у групах приголосних

Звукосполучення	Особливості вимови	Приклади
[нт] + [ст]	[нст]	студентство – [студéнство]
[нт] + [с'к]	[н'с'к]	кореспондентський – [кореиспондéн'с'киĭ]
[ст] + [с'к]	у звичайному темпі [с'к]	туристський – [тури́с'киĭ]
	у повільному темпі [с':к]	[тури́с':киĭ]
[ст] + [ц']	у звичайному темпі [с'ц']	артистці – [арти́с'ц'і]
	у повільному темпі [с'ц':]	[арти́с'ц':і]
[ст] + [ч]	[шч]	невістчин – [неив’íшчиен]
[ст] + [д]	[зд]	шістдесят – [ш’іздеис'áт]
[ст] + [с]	[с:]	шістсот – [ш’іс:óт]
[зд] + [ц']	[з'ц']	у поїздці – [у пойíз'ц'і]