"Людині бійся душу ошукать,бо в цьому схибиш - то уже навіки". Ліна Костенко."

вівторок, 29 січня 2019 р.

Як формулювати аргументи, приклади і висновки: план дій

Як формулювати аргументи, приклади і висновки: план дій


Виклад матеріалу в інших частинах роздуму є не менш важливим, ніж правильне формулювання тези. Тут викладено основні настанови, керуючись якими учасникові ЗНО буде легше знайти правильний шлях до вдалого написання власного висловлення. Гайда засвоювати!

Тезу твору неодмінно треба довести за допомо­гою аргументів. Аргумент – це не приклад, а думка, яка доводить тезу.

План дій для формулювання аргументів:

1.Уважно перечитати сформульовану тезу.
2. Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.
3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
4. Перевірити, чи вони справді аргументують ваш тезу.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ар­гументації думки.
Як приклад наведу аргументи до деяких запро­понованих раніше тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а люди­на, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність тако­го погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж жура­вель у небі»; «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо – плачемо».
2. На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
    Моя думка ґрунтується на історичному досвіді люд­ства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політич­них партій… Другий аргумент – зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови ре­алізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.

Часто учні не розуміють, чи обов’язково викори­стовувати вирази «по-перше», «по-друге». Це не вимога, але такі вставні слова допома­гають організувати виклад матеріалу більш чітко й логічно, а аргументи – ідеальне місце твору, де їх можна використати.

План дій для наведення прикладів:

1. Уважно перечитати сформульовані тезу й аргумен­ти.
2. Вибрати приклади з літератури та з історії чи влас­ного життя.
3. Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.
4. Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для на­ведення прикладів.
Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Власне висловлення – твір-роздум на вільну (найчастіше – морально-етичну) тему, а не літературну, тож варто стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз худож­нього твору.
Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так:
«Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)».
А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.
Підкреслюємо, що приклад з літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови, коли зазначено автора (письменника, режисера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. ін.), краще написати «відо­мий твір» – так випускник убезпечить себе від утра­ти одного бала за фактичну помилку.

Щодо висновку твору акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку твору, але, звичайно, іншими словами.
Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу – так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов’язкові слова (отже, таким чином, можна підсу­мувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі.

План дій для формулювання висновку:

1. Перечитати свою тезу.
2. Переформулювати її іншими словами.
3. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­сновку.
Для зразка знову звертаємося до запропонованих вище тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінува­тимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє лю­дину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.
2.  Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
    Таким чином, можна зробити висновок, що минуле, справді, визначає наше майбутнє. Людина, яка розуміє причини своїх помилок і невдач у минулому, намагати­меться більше не припускатися подібних прорахунків. Народ, що усвідомив свою історію, має більше шансів посісти гідне місце в майбутньому.
  Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
На завершення роздуму підсумую: щасливий  той, хто знайшов споріднену працю. У ній людина виявляє свій твор­чий потенціал, збагачується духовно і, головне, відчуває себепотрібною.

Ганна ШВЕЦЬ, кандидат філологічних наук, Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Немає коментарів:

Дописати коментар