субота, 29 грудня 2018 р.
вівторок, 11 грудня 2018 р.
Художні засоби
|
№п\п
|
Художні
засоби (тропи)
|
Приклади
|
|
1
|
Епітет
- означення в переносному значенні
(прикметники)
|
Золоті руки, кам’яна душа, гострий розум, залізні
нерви.
|
|
2
|
Метафора - за подібністю ( переносне значення:
дієслова, іменники і т.д.)
|
Затягнуло небо темним сукном; біжать хмарки, час
летить.
|
|
3
|
Гіпербола - перебільшення.
|
Море квітів, Котигорошко кинув булаву – і вона
летіла 3 дні і три ночі.
|
|
4
|
Літота - переменшення.
|
Хлопчик з пальчик, Мужичок з нігтик; мужичок сам з перст, вуса
на сім верст.
Ганс Християн Андерсен
використовував літоту, назвавши крихітну казкову дівчинку ім’ям Дюймовочка.
|
|
5
|
Синекдоха - з грецької «перенесення».
Розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого.
|
·
Йде сніг – сніжинки, як відомо,
«ходити» не вміють;
·
Полетів у
магазин по цукерки –
не на літаку «полетів», а дуже швидко пішов;
·
«Троянди днів», «крило зорі» (В. Соссюра).
|
|
6
|
Метонімія (грец. μετωνυμία —
перейменування) — це слово, значення якого переноситься на найменування
іншого предмета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю
природою.
|
Наприклад, такий
вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію,
виражену словом «театр».(люди аплодували)
|
|
7
|
Персоніфікація
– тваринам, явищам природи, предметам надається людських властивостей.
|
Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.
|
|
9
|
Алітерація – повторення однакових або
близьких приголосних звуків у віршових або прозових рядках для надання творам
більшої виразності, емоційної поглибленості твору.
|
Приклад – рядки з творів В. Стуса:
То як тобі пенати?
Тягнись, як шарий віл. Десь шамотить Хрещатик і кішлиться Поділ. (ЧТ:34)
Або Т. Шевченка:
Приходжу,
Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалось… |
|
10
|
Асона́нс (лат. assonare — співзвучати) — повторення однакових
голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює
ïï музичність.
|
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
|
|
11
|
Весна і молодість!
Ну що є краще в світі!
Такої, як у нас, нема ніде весни! Рожевим цвітом радісно залиті шумлять сади, і сонце п'ють лани. (В. Сосюра) |
|
|
12
|
Антитеза – це зворот
поетичної промови, в якому для посилення виразності різко протиставлені прямо
протилежні явища, поняття, думки.
·
«Війна і мир» Л. М. Толстого;
·
«Принц і жебрак» М. Твена.
|
·
Легко подружитися, важко розлучитися.
·
Розумний навчить, дурень набридне.
·
Навчання — світло, а невчення — тьма.
·
Багатий і в будні бенкетує, а бідний і в свято горює.
·
Тихіше їдеш, далі будеш.
|
|
13
|
Інверсія
– зворотний порядок слів.
|
Наче весни усміх перший є вірш і дівчина перша;
|
|
14
|
Анафора — єдинопочаток, повторення на
початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів,
синтаксичних конструкцій.
|
Тільки тобою білий
святиться світ,
тільки тобою повняться брості віт, запарувала духом твоїм рілля, тільки тобою тішиться немовля. Спів калиновий піниться над водою тільки тобою, тільки тобою! Тільки тобою серце кричить моє. Тільки тобою сили мені стає далі брести хугою світовою, Тільки Тобою, тільки Тобою. (Василь Стус) |
|
15
|
Епіфора — стилістична
фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових
сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення
виразності поетичної мови, підкреслення чогось.
|
У тебе задовгі руки, — сказав
Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. (…) (Надія Кир’ян). |
|
Будемо вічно в труді рости,
З серця землі підіймать пласти, Чорного золота давні пласти. (Ярослав Шпорта) |
||
|
|
Рефрен –
приспів (повтор) у пісні
|
Ой весна, весна - днем красна
— Ой весна, весна — днем красна, Що ж ти, весно, принесла? — Принесла я вам літечко, Ще й рожевую квіточку, Хай вродиться житечко, Ще й озимая пшениця, І усякая пашниця. — Ой весна, весна, ти красна, Що ти, весно красна, нам принесла? — Принесла я вам літечко, Ще й запашнепьке зіллячко, Ще й зеленую травицю, І холодную водицю. |
|
|
Повтори
|
В
нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів! |
|
|
Паралелі́зм (грец. parallelos — той, що рухається поряд) — аналогія, уподібнення, спільність характерних
рис або чину
(паралельне зображення двох явищ із різних сфер життя).
|
Як ми кохалися, як зерно в горісі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі!
Як ми кохалися, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара!
|
|
Порівняння – порівнюються явища, предмети, люди і т.д. з певними
поняттями.
|
||
|
|
Метаморфоза
– перевтілення.
|
Отак тая чорнобрива
Плакала, співала…
І на диво серед поля
Тополею стала (Т . Шевченко).
|
|
|
Мораль байки
– повчальна частина
|
І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, посіяв, те й пожни!
Л.Глібов
|
|
|
Сила байки
(у Г.Сковороди) – мораль байки.
|
У Сковороди сила байки більша за саму байку.
|
|
|
Алегорія- художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні
реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з
відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного (тваринам, рослинам
надаються людські властивості).
|
Вовк і Ягня.
Лебідь, Рак та Щука, Квітка, Будяк, Петрушка,
Пастернак.
|
|
|
Композиція
твору
1. Експозиція
(зачин, епілог) - вихідні відомості про героїв, які
вмотивовують їхню поведінку в умовах конфлікту.
2. Зав’язка
- подія, що кладе початок конфлікту.
3. Розвиток
подій
4. Кульмінація
(найвища точка напруження)
5. Розв’язка
- подія, що розв’язує конфлікт.
6. Спад
подій
7. Кінцівка (епілог, післямова) - повідомлення про події після
розв’язки.
|
|
|
|
Позасюжетні
елементи
|
Портрет, пейзаж, діалог, монолог, інтер’єр (опис
приміщення), екстер’єр (опис обстановки поза приміщенням), присвята,
заголовок, епіграф, авторські відступи
|
|
|
Портрет - опис зовнішності персонажа.
|
Була невелика на зріст, але рівна, як струна,
гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким
носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні,
як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови,
густі-прегусті, як шовк». (Мелашка. «Кайдашева сім’я»)
|
|
|
Пейзаж
– опис природи.
|
СТЕП
Степ весною — наче килим,
сонце кидає нитки,
вишиває візерунки,
то розводи, то квітки.
Зеленіє степ весною,
з кожним днем пишніш стає,
то обсиплеться росою,
то враз пахощі поллє.
О.Олесь
|
|
|
Ретардація (лат.
retardatio — затримка, уповільнення) — композиційний прийом, властивий
епічним та драматичним творам; гальмування прямого розвитку сюжетної дії,
уповільнення розповіді про зображувану подію.
|
Досягається позасюжетними компонентами: ліричними
(авторськими) відступами ("Катерина" Т. Шевченка, "Дон
Жуан" Дж. Байрона), літературно-філософськими, публіцистичними роздумами
("Земля", "Поема про море" О. Довженка, "Доктор
Фаустус" Т. Манна), історичними сценами, екскурсами в минуле (епізоди
руйнування Запорозької Січі, запровадження кріпаччини в Україні в романі
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Івана Білика та Панаса Мирного).
|
|
Пестливі слова
– утворються
за допомогою суфіксів –ісіньк-, -есеньк-, -еньк-, - оньк-, -юсіньк- та ін.
|
Нічки,
вечероньки, зіроньки, місяченьку.
|
|
|
Згрубілі слова
– утворюються
за допомогою суфіксів – ан-, -ищ-, -иськ-, -езн-, -енн- і т. д.
|
Дідуган,
стависько, вітрище.
|
|
|
|
Паспорт твору
1.Назва твору
2.Автор твору
3. Літературний
напрям
4.Рід
літератури, до якого належить твір
5.Жанр
твору
6.
Тема твору
7. Ідея
твору
8.
Герої твору
9. Композиція
|
|
Підписатися на:
Дописи (Atom)